🎃 Українські гарбузи! 🎃

Електронні книги / Темне фентезі (189)

Листопад

«Найгірше в тому, щоб бути мертвим, – це те, що й голос твій у землі», –

Слова ці свої він пише неспішно пальцем на запітнілому склі.

«Куди поспішати? У мене є вічність, схована в подиху та дзеркалах.

Цей всесвіт просто потерта монета: аверс – надія, а реверс – це страх.

А я, тим часом, не те і не інше. Монета, що крутиться на ребрі.

Місце, де зупиняється погляд. Тринадцятий місяць у календарі.

Я з тиші, в якій обривається пісня, з повітря, що стало твердим, наче щит.

Я той, хто піймає наступний твій подих. І той, хто тепер навічно мовчить.

Біжи-не біжи, чи ховайся, чи бийся. Але я з’явлюся до тебе у строк,

Дам тобі важкість п’янку та неспішну ніким не читаних сторінок.

В долоні твої я вкладатиму квіти – червоні, як випалена кіновар.

Ти ж бачиш їхнє сталеве осердя кольору цих листопадових хмар?

Сідай же за стіл, не блажи, не вагайся – гостей небагато і вдосталь вина,

Тож пий, пий за те, щоби все ж закінчилась вже сотні років непорушна війна.

І подих життя знов торкнеться героїв, як питимеш ти з їх старих черепів.

Хай вітри співають – чужі і тутешні, народжені серед цих чорних степів.

Щоб повня холодна, легка, невловима, струїлась по небу, мов вилита ртуть,

Щоб жодне ім’я не загубилось до часу, коли нас знову знайдуть.

Хай сходить сонце у ясному небі, бо його захід – дорога назад.

Ти чуєш?

Мертвих можна почути, коли опускається листопад».

...

Олександра Совська

Солона колискова

Рука моя так звично меч тримає – королю, це для нас не перший бій.

Немає більше, куди відступати. Позаду тихо плещеться прибій.

Вода морська із кров’ю солоніша, в рожевих хвилях спокій не знайти.

Я відчуваю в солі на обличчі: зі мною поряд всі мої брати.

Вони стоять позаду, злі та тихі – такі ж, як їх пощерблені мечі.

Нехай же будуть в цих прекрасних землях – прокляті позабуті втікачі.

У шумі крон, у холоді каміння, їх сміх, неначе виє тятива.

Колись їх поведе зелений лицар, бо наша битва все іще жива.

Вони лиш сплять, нескорені довіку, їм не пізнати програш та ганьбу.

Вони нізащо руку не подали б мені тепер – нікчемному рабу.

Тому ховаю погляд, й ланцюгами, які тепер – уся моя броня,

Я брязкаю, і руки б’ю об камінь, чекаючи, що прийде забуття.

І знову море піниться у хвилях – вода на захід сонця, мов вино.

Королю, де ж тепер твоя могила? Чи досі колисає тебе дно?

– Ти нині спиш, але прийдеш на поклик, – повторюю я часто уночі.

Але народ твій тебе не покличе. Королю, твій народ тепер мовчить.

...

Олександра Совська

Пам'ятаєш, мала?

Пам'ятаєш мала

як увесь час до тебе липла ниточка

ти сміючись казала: знову жених причепивсь!

і намотувала її на палець розказуючи абетку

абетка закінчувалася — а хвостик нитки завжди лишався

хіба не тому що немає ні на твоєму язиці ні під язиком тої літери

з якої бере початок моє ім'я?

Пам'ятаєш мала

як ви викликали Матюкливого Гнома

а кого ще було викликати в неопалюваній квартирі кінця дев'яностих

десь на примарному кордоні двох держав?

Я приводив його для тебе

і він — п'янючий і злий — ходив хитаючись по липкій линві від стільця до стільця

вигукуючи прокляття нашому і вашому недобрим світам

Я дивився і не зачиняв дверей

я знав що тобі подобається бути трохи поганою дівчинкою

Пам'ятаєш мала

несправжні цукерки і справжні цигарки

листи до Діда Мороза перехоплені потойбічною поліцією

амулети і камінці бородавки і перехрестя

і жаб'ячі пісні над ставком — упіймані саме для тебе на гачок молодого місяця?

Тож куди ти тепер мала?

На кого ти мене покидаєш у цьому березневому розламі між світами?

Озирнися мала — або ні — не озирайся

і я назавжди скам'янію тобі в грудях

і світитимусь — як світиться фальшивий китайський місячний кулончик

приторно-солодко — мов ота твоя ідіотська цукерка тутті-фрутті

незграбно — як оцей перший вірш написаний демоном

на ошматтях власного чорного зашкарублого серця

...

Єлизавета Жарікова

в драговині

...там попіл звіяний в зливі

з руїни збігає брудно.

оманливими у хвилі

серпанку

тінями люди.

там на

островах драговиння

у холоді чахлі трави.

охлялі,

худі,

причинні

тварини у пошуках страви.

над ними ширяє хижо

і кружає зграя чорна -

хто впав,

у злиднях не вижив

цілким висліджує зором.

насичений сирістю вітер

вкриває брижами мляво

у днині багнисті угіддя

і помира він

в узліссі трухлявім.

...і там,

на пеньку,

у безлюдді

жабоподібний володар

жує слимаків із блюда

і плюскає ніжками воду.

вдоволений видноколом

рохкає в смороді гнилі

і з мулу сипкого мола

він з блюда слизоту вилив.

і посміхнувся з греблі

до сонця,

сірого диску... -

управно плигнув до неба

з голодним роззявленим писком...

...

Ем Скитаній

Подорожня пісня

Подорожня пісня

Лячно, лячно, вурдалачно.

Жах імліє крізь гілки.

Мій попутник необачний

Хрест цілує потайки.

На білборді край дороги

Тінню бавиться кракун.

Надпис сяє: «Більш ніколи».

Під білбордом ворох трун.

Довго йшли ми, нас забули

Там, де спалені міста.

Наші ночі, дні минулі

Проковтнула марнота.

І тепер ми на розпутті.

Право, ліво – все одно.

Мій попутник ледве чутно

Щось шепоче…Поряд Зло.

Зло глузує з нас та тисне

До високих, до дубів.

А мені у роті прісно.

Вовк у лісі десь завив…

Сіль червона роз’їдає

Губи крижані мої.

Мій попутник осідає.

Запалали обрії.

Лячно, лячно, вурдалачно.

Жах імліє крізь гілки.

Мій попутник необачний

Хрест цілує потайки.

...

Біанка

Простягни свою руку

Простягни свою руку і спробуй повітря вхопи.

Я лиш дух – тож мене ловити й ловити,

Це, володарю грізний, як закохатись у вітер,

Як зійти в лісі мертвому на манівці.

Заблукати, забутись, згубитись у хмелю,

Розплескати у ріку вино своїх снів,

Й запалавши як сотні травневих вогнів,

Розказати секрети свої менестрелю.

Я піду за тобою. І сукню весільну вдягну.

Як в колодки на площі мене закують у корону,

І клюватимуть очі медові ворони,

Перш ніж, царю, з тобою я піду до сну.

Забереш мою легкість у відблисках бурштину.

Ти лежатимеш поряд – такий могутній й вродливий,

І розірване небо у хмарах збиратиме зливу,

І птахи на крилах нарешті нестимуть весну.

Більше духом не бути. До лісу дороги нема.

Він розквітнув тепер – а я оселилась у тілі,

Не верхівки дерев, а холодна гранітна могила,

І життя тут пече поцілунком клейма.

Наче сон, кров обернеться на вино.

Пий до дна – і нарешті відчуй мою силу,

Ти мій ворог, проте я тебе так любила!

Але зрадила все одно.

Я дивлюся крізь ґрати своєї тюрми.

Мій останній дарунок для тебе – відплата,

Забирай же усе, що я можу віддати,

Простягни свою руку… а потім помри.

...

Олександра Совська

Дивний край

У дивнім, дивнім краї, де гори і піски,

Чудовиська по ночі блукають залюбки.

Там відьми зорі крадуть собі задля прикрас,

І мавки там співають лише у нічний час.

Люзони між рогозом плетуть собі вінки,

До них чугайстер в гості заходить залюбки.

Песиголовці виють серед густих лісів,

Страдчата там стрибають серед рідких кущів.

Там домовик у хаті шкребеться під вікном,

Нічниці там косаті все крадуть людський сон.

Волхви там чари творять одразу в двох світах,

Покутники блукають навіюючи жах.

Там знахарка, красуня плете нічні нитки.

Там перелесник-туга задурює думки.

Інклюзник бреше щедро про свій таємний скарб,

А сам краде в людини останній хліба шмат.

Там ціле море духів, що сіють смерть і жах,

І саме слабкодухі там відчувають страх.

В тім дивнім, дивнім краї, як сонечко зайде

Ніхто з людей із хати ніколи не піде.

...

С'юзен Муз

Таємниця

Сива давня Таємниця в тьмі

На мулистому іскриться дні,

Ніби вітру полохкого змах,

Понад нею пролітає страх.

Мерехтить тисячолітній сон

В товщі черепів, мечів, корон,

Чаша горя повна крові вщерть,

В чорних тінях зачаїлась смерть.

Осідає віковічний пил

На нескінченні горбки могил,

Та дорогу до старих воріт

Ні один не оскверняє слід.

Потонув у безгомінні час,

Щезли відблиски могутніх рас,

Догорає, мов жарина, мить...

Тільки сива Таємниця спить...

...

Піїт

День Апокаліпсису

...І день настав... І загриміла

З небес труба...

Здригнулась твердь, і в вись злетіла

Земля з горба.

Почувся дзвін часів забутих,

Глухий, сумний,

Мов звук проклять, в пітьмі закутих,

Похмурий, злий.

Розверзся камінь в скельній товщі,

Піднявся пил,

Замріли древні жовті мощі

В диму кадил.

І серед проклятих довіку

Страшних скарбів

Жахного гробу чорне віко

Померлий звів.

І покривало чарівниче

З лиця сповзло,

З-під нього з страхом, войовниче

Дивилось Зло.

По стінах тьмяно заряхтіла

Рунічна в’язь,

В зотлілу плоть земного тіла

Вернувся Князь

Щоби одержати корону

Від поколінь...

Над світом зла Армагеддону

Нависла тінь...

...

Піїт

Кохання iз тiста

Коли крокую вулицями мiста

Посеред ночi в пошуку поживи,

Завжди пригадую ляльки iз тiста — 

Тi, що з тобою разом ми лiпили.

Я мрiяв про весiлля i родину,

Машину,  грошi i тебе з собою.

Лишити б тi думки в лиху годину...

Ти поряд, та насправдi — за стiною

Все в тебе ладно, лялька ти iз тiста!

Вiд твого смiху гидко й каламутно,

Душi моїй немає в тiлi мiсця, 

Менi з собою холодно i смутно.

Лише ляльки-потвори iз дитинства

До мене тягнуть перебитi ручки.

Скалiченi тiла — це мить безчинства.

Найбiльший злочин ти, яскрава сучко!

Коли доб'ю свою останню жертву,

Iз щелеп вирву зубки-намистинки,

Подякую за все красунi мертвiй.

Намисто ж подарую половинцi

Тiй, у якої бездоганне тiло,

Блискучi вчинки, надлюдська поряднiсть.

Кохатиму тебе в намистi бiлiм,

Хоча, навряд, побачу твою вдячнiсть.

У сукнi з рiзнобарвного волосся

Дiвчат невинних, що менi корились,

По вулицi гулятимеш ти боса,

Вважаючи, що все тобi наснилось.

...

Iрина
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🎃 Українські гарбузи! 🎃
15.11.2022

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

А от і довгоочікувані Українські гарбузи! 🎃
Сьогодні підсумовуємо нашу гру, проведену у темний вікенд! 😈

... Детальніше
Блоги
Перший розділ роману вже вийшовЛола Хіґінс
27.11.2022
Що ж я закінчила роботу трохи раніше ніж планувала вже перший розділ ви можете прочитати. https://ar ... Детальніше
#NaNoWriMo22: четвертий тижденьІя Торн
27.11.2022
Минулого тижня я, як ви пам’ятаєте, працювала над челенджем не так активно. Це сталось з двох причин ... Детальніше
ДорогаМагда Май
27.11.2022
Всім привіт. Маю коротке фонтастичне оповідання "Дорога". Воно писалося швидко, спонтанно, не з бажа ... Детальніше
Про асфальтВасиль Абибач
27.11.2022
Ні, це не про Велике крадівництво, якщо раптом так подумали. Бо хто має очі й так побачить-прочитає. ... Детальніше
Уникай цього в своїх історіях!Іван Дурський
26.11.2022
Давайте одразу: я не пан Сторітелер, не бук блогер і не знаю все на світі. Я просто пишу вже майже д ... Детальніше
Психологія антистрес із присмаком осеніРута Азовська
27.11.2022
Друзі, вітаю усіх Хочу запросити вас до прочитання мого нового твору "У місті осінніх снів". Це пси ... Детальніше
На Аркуші вже:
4777читачів
27355коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: