Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Фантастика (2151)

ПОЕЗІЯ

На чорному листку нічного неба

Історію писали блискавиці,

Всі літери від альфи до омеги

Вогнем палали, стрілами неслися.

Хто прочитати вмів ці диво-знаки,

Де адресат гучних громів писання?

Летіли звістки жовтими листками,

розкидані вітрами, як востаннє.

А ти шукав одне важливе слово

В тих символах, написаних грозою,

Щось особливе, сильне, вийняткове,

Щоб струмом било, не чіпаючи святого.

Чи задрімав під звуки громовиці,

Чи дивна тінь упала на фіранку,

В поезії обіймах опинився,

Шепнула слово й зникла між ниток дощу-серпанку.

...

dracena72Natalka

Янгол

Летить над небом невідомий силует.

Він дуже дивно простилає свої крила містом.

Та це не птиця, що літає вздовж полів,

Це Янгол, який трошки веселиться.

Створіння, повне білих фарб, різних відтінків,

Не має зла та якостей, якими повні люди.

Вирішило зупинити свій політ й присісти в тіньки

І буде байдуже, хто й як його засудить.

Це не наївність, чи зневага до створінь слабких.

Він - наймогутніший серед осіб навкруги.

Цей Янгол мовчки підлітає до всіх тих,

Хто проживе життя, але його ніколи не забуде.

Віддасть надії келихи, якими тече творчість.

Осяє, наче зірка та зігріє променем своїм.

Ці люди будуть бачить більше ніж усі навкруги,

Що перетворить їх у тих, хто все-таки врятує світ.

Хоч Янгол й добрий, але більше справедливий.

Ніколи не протягне руку тим, хто очорнить її.

На вигляд він дуже веселий, милий.

До ворогів відразу злий, як на війні.

Такий характер покорив усіх у місті,

Його любили старші, а так само й дітлахи.

Вітались кожним разом з Янголом сусіди,

Коли він пролітав хатинками вночі.

Та я не бачив жодної різниці поміж нами.

Він може і створіння неземних корінь,

Але як захочу, то теж таким я стану!

Треба створити білі крила й нестись в бій!

Я цілими роками готувався,

Крил планування загубило усі гроші,

Поставив ціль, для неї ж і старався.

Я стану Янголом! І зникну вже у цьому році!

Злечу у небо, подивлюсь на бога,

Поможу бідним, покараю гріх.

Оце ота небачена свобода,

Таке життя, напевно, я б хотів.

Нарешті, мій костюм готовий,

Збираюсь вже на вежу, щоб пірнати вниз.

Я зможу все, я точно переможу!

Зіваки вже зібрались з-за куліс.

Секундою стрибка, його я бачу, -

Янгол стоїть посеред натовпу людей.

Отже, і я для нього щось, та значу.

І зовсім скоро він розділить наш трофей.

Я розігнався й відштовхнувся вниз,

Розкрились саморобні крила, наче власні.

І полетів, а значить усе зміг.

Та в погляді одному не побачив я пристрасті.

Моментом далі Янгол вирішив піднятись в небо,

Він мовчки поруч із зі мною був, - стали тандемом.

З пташиного польоту зовсім не виднілись силуети.

Так Янгол все-таки літав не для людей, для себе?

А може щирість й доброта були не тими?

Це все зарозумілість, всі слова були пустими...

Він завжди посміхався та був милим,

Але яким було насправді все?

Летіли ми вже вдалині від очевидців,

І янгол вперше показав очі свої,

Блискуче подивившись прямо у зірниці,

Сказав мені, що я все розкусив.

Він давав шанс майбутнього на свій лиш розсуд,

І позбавляв так само всіх, кого бажав.

Він з самого початку мав для цього простір,

Маніпуляціями всіма керував.

Блакитні очі різко стали темні,

Швидкими рухами він вдарив по крилу,

Я втратив висоту й падав на землю,

А він, не дивлячись, летів у далину.

Я впав... Падіння було неприємним, не м'яким.

Хоч цілим був, але крила зламав назавжди,

Від бруду вони почорніли й більш я не злечу.

Та їх не зняти, - янгол їх зачарував своїм ударом.

Вони вросли у спину, - стали як живі.

Я відчував нестерпний біль від сотень їх поранень.

Отримав крила, як хотів, тепер мої.

Та ось ціна, що заплатив була до біса марна.

І, повернувшись в місто, мене зацькували.

-Де Янгол зник, чому у травмах сам?

-Ти Демон! Заздрив й вбив поки не самоті літали!

Відчув я ненависть в очах народу й страх.

Мене одразу вигнали, не дали пояснитись.

У правду вірити ніхто, на жаль, не став.

Мені прийшлось піти навіки та шукати нове місце.

Лиш сподіваючись, що янгол там на мене не чекав.

17.03.2024

...

Insp1ro

Міраж

Зі мною поруч силует, але видно не чітко:

Лице й волосся, рухи та слова.

Я тебе бачив десь, ім'я у тебе... , може влітку?

Ти точно існувала... . Звідти й знав

Знайомі ми були чи вічність, чи не дуже,

Близькі були, як ... , а може й ні.

У тебе була зовнішність, яку ти так не любиш.

Чому лишились саме зараз тут самі?

Удвох, як і колись. Я мрію?

Хто ти? Тебе тут не повинно бути!

Твій силует такий детальний, але тліє,

Як спробувати доторкнутись,

чи пришвидшить рухи.

Я все-таки забув? Не міг! Ніяк не зараз!

Не вірю, що настільки втратив сенс.

Тобою стелиться туман. Я йду по хмарах,

Але Аїд скоріше з мене, а не Зевс.

Чи ти Міраж? Ти прийдеш ще колись до мене?

Скажи ім'я хоч наостанок, я прошу.

Але прокинусь я раніше... , дивлячись у небо,

І вже не буду тим, ким був, коли заснув.

...

Insp1ro

Психея

В колоритну, осінню, золотаву днину

Дерева готуються, побачити зиму

Готують барвисті, свої простирадла

Вітер розгладжує їх постіль неквапно

Яскраво жовтаве, багрянчасте, свіже...

Цнотливими дівами, лягатимуть в ліжко

Куди не поглянеш? Повсюди імла...

Це так підкупає, погода і тиша...

Та вітер й мороз, користуючись снами

Наругу вчиняють з тілами - тирани...

Вони ж як примари, в обіймах Морфея

Хитаючись стоне в кайданах Психея... 

Тортури із часом послабшають, стишать

Втомились? Чи шкода? Проте все залишать...

Лиш сонячні стріли, зароджують спадок

Прогнавши катів, сформували нащадків

Дбайливо злікує отримані рани

Квіткові парфуми лунають садами...

Забудуться швидко знущання зимові

Розквітнуть їх крона в пестливих долонях

Та сонце піде гріти другу півкулю

Де ті ж два страшка, хазяйнують й лютують

А наші оквітші, красуні стомившись

Вчергове до сну готувались, знітившись...

...

Slons856

Гра Музи

Світло натхнення торкнулось душі,

Молив я Музу: "Свій образ яви!”

Уздрів я її неймовірну красу.

Очі — ясна блакить неба,

Сукенка обіймає стрункий стан.

Вона — мрія. Янгол, що вита у небесах.

Присіла коло мене повідавши радість та смуток свій.

“Музи не знають кохання. Життя— то нехитра наука, та без кохання тьмяніє усе!”

Торкнувся я губ її теплих зірвавши поцілунок веселки

І зникло те сяйво, розтанула краля в повітрі лишивши мелодію струн,

Сном припорошених

А опісля рядки сонета,

Натхненно стрибали на білий папір

...

Альона Сохацька
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
На Аркуші вже:
10940читачів
125137коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: