🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Фантастика (2340)

ТАКИЙ БІЛЬ

І такий біль,

Що до самовбивання

До самозречення

Вогнем обпечено

Душу розпечену

Зашморгом здавлено

Думки і помисли

Не ожити вже їм

На провесні

Не повстати з попелу

Птахом Феніксом

Не кружляти у танці

З богом Велесом

Розлетяться думки

І мрії хмаринками

Упадуть на Землю

Радіаційними

краплинками

І народяться чудища

І ліси дрімущі

І помчать ті чудища

З найвищої кручі

І загинуть чудища

У безвісті впавши

Сонце на роги

Із прорви піднявши

Покотиться Сонце

Від краю до краю

Закриє всі рани

У нашого раю...

...

Mia

Гра Музи

Світло натхнення торкнулось душі,

Молив я Музу: "Свій образ яви!”

Уздрів я її неймовірну красу.

Очі — ясна блакить неба,

Сукенка обіймає стрункий стан.

Вона — мрія. Янгол, що вита у небесах.

Присіла коло мене повідавши радість та смуток свій.

“Музи не знають кохання. Життя— то нехитра наука, та без кохання тьмяніє усе!”

Торкнувся я губ її теплих зірвавши поцілунок веселки

І зникло те сяйво, розтанула краля в повітрі лишивши мелодію струн,

Сном припорошених

А опісля рядки сонета,

Натхненно стрибали на білий папір

...

Альона Сохацька

Павутинка

Так починалась Вічність: у ганьбі! Афіна всемогутня

через заздрість затаврувала чарами моє прекрасне тіло.

Тепер не двоє ніг-олив тендітних я маю. Вісім! І міцні отруйні жвала.

З розпуки і приниження намарно хотіла перетяти свої жили –

їх не було. Як і рятунку честі.

Тоді до Мойр звернулася з благанням, аби вони мою сріблясту нитку

розтяли, вивільняючи від кари: довічно ткати і висіти у петлі!

Поважні Мойри не дали тій справі ради.

Але, шкодуючи мій хист й довічність праці,

взяли у штат: сукати нитки долі для всіх, хто ще народиться колись.

Тож я, Арахна невмируща – вправна ткаля –

щомиті, кожен день, із року в рік

звивала, зв'язувала і в клуби мотала,

та довшим став зненацька Смертних вік.

І Мойри, відпочивши у відпустці –

купальнях грецьких і в сучасних теплих Спа, –

як у старі часи, неквапом і поважно

розріжуть нитку, що рокує більше ста

мандрівок кулі коло Першого світила.

Я ж мусила змінити форму праці:

відкрити ФОП, знайти інвесторів, платити данину.

Десятиліття – мить! Тепер немає місця,

куди б «Arachne.Net» не досягнув.

В Китаї винайняла кілька корпорацій.

Вони мені тепер прядуть і тчуть,

А для аналізу провідності й вібрацій

Передплатила ШІ (ачи АІ – його по-різному зовуть).

Життя вдалося! Це не Мойри. Просто – бізнес.

І давньогрецький ще й жіночий хист:

робити з примусу приємність. А Афіна

вінірам заздрить, що мені на жвала наростив дантист.

...

Брако
16+

Хрест

З хрестом в руках крокуєш далі,

Мовляв за спиною крилаті.

Заяву дав, що ти святий,

Лиш я пізна', мов не такий.

Твої тьми кігті розривають плоть щоденно,

Здирають мою шкіру із насолодою вітхненно.

Мрії забуду, ніколи більше за межі яви не зайду,

Не здійму до серця твою велич, віри точно не прийму.

...

Iden

Повість про дракона

Глянувши у вічі твої, драконе ,я застиг. 

У твоїх очах бачу смуток. 

Мої руки , котрі тримають меч тремтять.

Та відступати вже не має куди. 

 І здійнявся меч над твоєю головою. 

Тебе я вбив.

Ти мене прости. 

Та відтепер я герой, а ти лиш лиходій.

Нікому я не відкрию правди усієї. 

Для мене всі почесті, а для тебе всі прокльони. 

Бачу очі твої сумні у вісні. Постать твою... За що ти мене караєш?

Слава моя мене випереджає.

 Знаю я , що не хтів ти смерті, але така доля драконів. І не в силах її змінить ні я ,ні ти. І про це ти знав. 

Я насолоджуюсь своїм життям, а ти землею.

І нікому не розповім, що тебе я переміг безчесно. 

Витрачаю славу свою егоїстично.

На балах королівських усім брешучи розповідаю ,як тебе переміг. Й гордість мене бере коли героєм величають. 

Та усе це марніє коли знову бачу твій погляд. І огортає мене смуток. 

Банкети більше не ваблять. 

Всі мої подвиги — обман.

Від титулів всіх сам відмовляюсь. 

Віднині я не герой, а ти не лиходій.

Відтепер коли героєм називають я сміюсь. 

На небо синє дивлюсь в надії ще хоть раз дракона побачити. 

Віднині я лиходієм став, а ти героєм. 

Забувши про всі почесті я пішов у далекі края.

Відтепер на прощення не чекаю. 

Тепер я мандрівник, а ти давній спомин, котрий розвіють вітри. 

Моєю супутницею стала дорога дальня.

А другом вітер.  

У краях дальніх я всім повідаю про дракона гордовитого котрий мирним був й про рицаря безчесного. І як розповім то заплачу гіркими сльозами. У вільному степу тебе я пом'яну. 

Так минатимуть роки. 

Тепер я старий оповідач, а ти герой оповідок. 

Віднині про твою хоробрість співають у піснях. 

А я загину так як ти. Тобто на самоті. І хоч є про що шкодувати у моєму житті. Та я прожив це життя щасливо.

 Й смерті своєї вже давно виглядаю...

...

Сандра Мей

«Запитання до Бога»

«Запитання до Бога»

Господи, Боже, доки будеш терпіти?

Доки буде над нами небо синє чорніти?

Знаю права не маю, але все ж запитаю!

Я тим часом, як бачиш, брату рану мотаю.

Скільки ще їх загине? Моїх друзів найкращих?

Від руки ворогів не живих і пропащих,

Віддалися неправді й поклоняються кату,

Я був вдома з сім'єю, вони вдерлися в хату.

Скільки будуть ще вірити їх пропаганді?

Хто сидить на дивані у комфортній веранді.

Ти забрав у них розум? Краще знаєш, що добре!

Нам натомість Ти дав, серце лева хоробре!

Скільки ми ще братів своїх тут поховаєм?

На спасіння Твоє з нетерпінням чекаєм!

Заступися за нас, я прошу, я благаю!

Бо вже вкотре з братами, в окопі вмираєм.

Доки пити нам чашу страждань неминучих?

І терпіти укуси тих зміїв гримучих?

Доки будуть топтати нашу землю сусіди?

Ну за що Україні незаслужені біди?

Скільки ще має вмерти діток невиних?

Від задумів злих і від планів злочинних?

Навіщо створив нас, життям наділив?

До рани із кров'ю я бинта притулив.

Не може той бинтик нам рани покрити,

Ворог сили немає, щоб нас підкорити,

Жахлива доба, льється кров багряниста.

Аж занадто до Неба, дорога терниста.

Ну як ти там брате? Болить? Я це знаю!

Ти тихо тримайся, нам пізніше до раю!

Ще трохи стерпи, зціпи зуби щосили,

Нам треба ще жити, не час до могили.

Хіба ж нас питали, оті що напали?

Коли з наших життів, мир і спокій украли.

Лютий ведмідь, зійшов з глузду від сказу,

Ричить на весь світ, всім несе ту заразу.

Ми одразу зуміли ведмедя спинити!

Але, ж яку ціну, довелось заплатити?

Не вірять і досі, люди деякі в світі.

Попали в міцні, злом поширені сіті.

Щоночі на небо дивлюся, чи бачиш?

Послухати хочу, чи з нами Ти плачеш?

Допоки брехню, за правду будуть вдавати?

Коли ми всі зможемо, мирно поспати?

Під градами небо здригнулося знову,

Затягую брата, до надійного схову,

Шукаю нагоди, Тебе ще раз почути,

Щоб з Тобою вже вкотре, тихо побути.

Я здається збагнув, що до мене говориш!

Ти нову історію і новий світ твориш!

Там місця нема для чортів із пекелля,

І для цього нам треба прикласти зусилля.

Ти вибрав Давида, щоб він вбив Голіафа,

Щоб імперія, зла більш не встала із праха.

Нечисть знищити всю, що навалює з сходу.

Таку місію дав Ти, для Свого народу.

2023

P. S. Вірш присвячений Ярославу Дерда, дорогому дядьку і воїну-герою, що загинув на війні.

...

Vladyslav Derda

Українські титани

Тримав Атлант на плечах всесвіт,

Божественних для цього, прикладаючи зусиль.

Коли народ співав і веселився,

Він мовчки стримував душевний біль.

Зростала вага світу з кожним роком,

Нові міста, заводи, хмарочоси.

В житті людей все легко протікало,

А він тримав на плечах всесвіт й досі…

Коли, здавалось, сили покидають

І ще секунда і все зникне у пітьмі,

Завжди Атлант собі нагадував,

Що світ людей, хтось має зберегти.

Адже, ніхто не зробить це за нього,

На долю людства всім давно начхати.

Нехай вони й підступні і зухвалі,

Та має хтось і їм допомагати.

Як рідний брат Атланта, Прометей

Не зміг дивитись, як замерзлі гинуть люди.

Приніс для них Божественний вогонь

За що і був до темних скель прикутий.

Та Зевс не зміг зламати волю Прометея,

Не зрікся він ні своїх вчинків, ні ідей.

Страждаючи від ненаситного орла,

Переживав й надалі за людей.

Дві постаті по-справжньому величні,

Підтримка і тепло, для смертних нас.

Завжди готові до самопожертви

І порятунку у найважчий час.

Часи змінились , а також й герої

Замість титанів, справжні сини України

Що не шкодують власного життя,

Стоять на захисті прекрасної країни!

...

Реарден
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144422коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: