💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛

Електронні книги / Фентезі (3681)

Під звуки містичного вальсу

Відьма мене зчарувала, до себе забрала в полон

Дотиком ледве відчутним теплих маленьких долонь

В серці щосили палає кохання нестримний вогонь

Тільки на жаль я не знаю це наяву або сон

Демон-спокусник, омана? Він душу мою полонив

Тягне до себе магнітом, на спротив немає вже сил

У серце ввійшли одночасно сотні палаючих стріл

Коли під мелодію вальсу на танець мене запросив

Пари навколо кружляють, не гають спливаючий час

Свідомість заполоняє містичними звуками вальс

Відвідати бал між світами можна в житті лише раз

Тільки не пам’ятає минулого жоден із нас

Скоро настане світанок, люди забудуть про бал

Й пристрастей вихор шалений, що у душі вирував

Зможе лиш демон згадати, хто його серце украв

Якщо один з нас справжній демон, можливий

щасливий

Фінал.

...

Катерина Скрипка

повінь, що прийшла по імена

це повінь що прийшла по імена

по наші полохливі імена

відірвані від святців імена

заникані під ковдри

від неї буде світом йти луна

далека і приречена луна

нікому не підзвітна і страшна

зациклена на повню

у тебе попід іклами свербить

мале щеня тобі ще жить і жить

але гуде під вікнами — скажи —

неначе в пісні

неначе хтось наказує: дивись!

і ти — ще вчора тихший од трави

кричиш вітрам і грозам: йду на ви!

страшний і грізний

не до добра – ой-вей! – не до добра

оця смішна беззуба дітвора

що довго забувала своїх пра-

зійшлась докупи

молитва розквітає у прокльон

туману пошматований вельон

і діти зачинають в унісон

пісні спокути

...

Єлизавета Жарікова

Маяк (Мідний король)

Море ковтає розсипані відблиски, б'є по піску крилом

Контури неба ламаються пазлами, пишучи снам пролог

Ніж маяка, розсікаючи темряву, тоне у лоні хвиль

Час не поверне у жертву віддане, скільки його не зви

Блиск Золотого Міста загравою ріже долоні хмар

Вицвілий місяць у воду кинувши, ніби мідяк на фарт

Погляд старого летить над берегом, чайками вдалину

Де янгол ранку худий і згорблений, обрій як лук зігнув

Скільки віддав безіменному богові, щоб відшукати сенс

Й тільки тепер роздивився істину, втративши геть усе

Світло до світла і в тишу пристані йтимуть нові кораблі

Там де маяк у безодні темряви - кілька потрібних слів

Де принесе ніби вітром з гавані запахи і слова

Теплі як попіл прощань і зустрічей, іскри старих розваг

І будуть бігти як діти пам'яті, босими по стерні

Замість слідів на піску лишаючи спогадів мокрий сніг

Запахи хліба, вогню і прянощів, тишу осінніх нив

Шелест трави, що м'якими лапами, шкрябається у сни

Шепіт років що напившись юності, падали за поріг

Те що тримав обіруч дитиною, й зрештою, не зберіг

Світло до світла і ніч гойдається, танучи як пісок

Й доти горітиме вогнище пам'яті, з хвилями в унісон

А коли з рук маяка розсипані

тіні як зорі, гаснуть -

старий піднімається вгору по сходах

і підливає

гасу.

...

Федір Рудий

Роланд до Темної Вежі йшов.

Роланд до Темної Вежі йшов.

Роланд дорогу до Вежі знайшов.

Роланд часами й шляхами блукав.

Друзів знаходив і друзів втрачав...

Роланде,стій!

роззирнись на все біч,

Бачиш світанок

закінчилась ніч.

Чому не сурмлять

в твою честь сурмачі?

Де друзів твоїх

револьвери й мечі?

Чому не гукає луною твій ріг?

Упав він друзям

померлим до ніг.

Збий порох з чобіт,

не вагайся дарма.

В ваганнях неспокій

В ваганнях тюрма.

Дивись, Темна вежо!

Твій Роланд прийшов

Все втратив на тракті

Тебе віднайшов.

Пелюстки, впадіть

зі скривавлених руж

До вежі прийшов

цей уславлений муж.

Роланд до Темної Вежі йшов!

Роланд дорогу до Вежі знайшов...

...

Mia
18+

exemplaris excommunications

Миколі наснилася скриня зі скромним світлом

він дихав високим днем і бабусиним хлібом

застигав як новонавернений під зоряним небом

що вночі народжує водяну лілію над його серцем

доки він снить на тремтячому пагорбі

як скриня віддає дар пам’яті.

коли одноразові боги скінчилися і згас багатоокий кристал і прийшов морок

у блакитну хату на пагорбі поселилася почвара дядько Ґроґ

без тіла людини і з головою про яку писав Неборак.

Ґроґ потіє пітьмою і кожен хто його побачить буде забутий

як спів горобця з розірваним серцем як велетень буде закутий

його немислимі посіпаки- сектанти-пастухи безшкурих вовків

несуть у долині від хати до хати exemplaris excommunicationis -

мертвий папір

і кожен хто його побачить буде забутий як син.

Микола жив на пагорбі і всіх пам’ятав давав імена кожній крихті хліба

він не спускався в долину до людей з худими очима

Микола доїв хмару пив її молоко і бродило у глеку кульбабове вино.

під його шкірою тече сяючий мед -

щоночі дядько ґроґ насилає кровопивців

вони вгризаються у тіло Миколи наче бобри-убивці

і тої ж миті падають у діабетичну кому падлюки ниці.

дружина Миколи янгол-і-демон і місяць-і-зоря її очі

вона віддала своє ребро з якого Микола зробив лук пророчий

вона віддала свій шепіт з якого Микола зробив тихі стріли

Микола спустився в долину - у трьох поетів поцілив

і вони згадали про всевишнє серце зроблене з диму і про вулицю тиху

її імена

поети писали про те кого пам’ятають і про те кого нема

носили в долині вірші що кровоточать як живе тіло.

і доки вони б’ються з лихими скелетами і мором і божевільним вітром -

Микола рушає до блакитної хати - дядька Ґроґа потурбувати.

...

Жаботинський Святослав

Казка про Королевічну Ремінісценцію з країни Аллюзій

За лісами, за морями, за розлогими степами, Кролевічна жила, наче статуя зі скла.

Куди глянь - усе не можна, бо, бач панночка вельможна, треба імідж зберегти, не зганьбити і п’яти.

В один день терпець урвався - звідки тільки норов взявся, почала робити все всупереч. Як затрясе…

Королівство, батьків трон - танцювали ходором - написала список мрій, гайда втілювать мерщій!

Більш за все вона хотіла дослідити дельту Ніла, підійнятись на Говерлу, виловити собі перли,

Спробувати медовуху, мчатись на коні щодуху, і позбутися навічно свого сану ще до січня.

Не одразу все вдавалось, хоч дівчина і старалась, все ішло на дурника, як в того халтурника.

Спробувала втекти з дому — втрапила у перегони, подружилась з гномами — скінчилось погромами.

Ледь не втопла, як пірнала, бо сирені довіряла потримати плаття десь на Прикарпатті…

Батько вже махнув рукою, мати крутить головою, народилась сестра — з дому знов іти пора.

Вже дівча не статуетка — бо тепер вона «поетка», на гітарі грає, пісненьки складає.

Своїм гострим язичком лупить, ніби кулаком, та не нам її судити, бач, зопалу може й вбити.

Мати потайки зітхає, чоловіка запевняє: “Головне — здорова, хоч не мармурова”.

Кілька років пролетіло, королівство все бриніло, повне до верху пліток, про принцесу балачок.

Раптом враз прийшла біда: «Королевічна, сюда!» — голосили люди із нікуди-всюди.

“Ельфів військо войовниче під стінами. Батько кличе повернутись до хоромів, до державницьких прийомів”.

Зібралася за хвилину, рятувать свою родину, підданих і царство - своє господарство.

З чаркою наперевагу — залітає із наснагою, і поперед війська вишукується свійсько.

«Гей ви ельфи, що потрібно» — верещіть одноосібно, а сама п’янюща, хоч їх там тьма-тьмуща.

Дралися на кулаках — лишилася на ногах, чаклували міражі — мертві встали, як живі,

А вона не моргне оком — усе лякає пневмококом, сипе вумними словами да висвіркує зубами.

Як змагалися в піснях — дзвін пішов по всіх лісах. Зрештой, нишком протрезвіла, бачить — так не буде діла,

Дуже все підзатягнулось, тож дівчина усміхнулася, і поцьомала царя ельфів серед пустиря.

Тиша впала навкруги, недалеко до біди — тут усі позамирали, і роти повідкривали.

Ельф недовго щось кумекав — одразу не бекав-мекав, а надів корону й повів до трону.

Обручились у ту ж хвилину, взяв дівчину за дружину. У державі настав мир, хоча тиждень тривав пір,

Пиво лилося рікою, батько, зрештою, в спокої — старша, на кінець, за мужем, гарним, вельми небайдужим,

Є роки перепочити, меншу розуму навчити, сам там був, усе розповів, як було, не як приплів.

...

Ганна Синельнікова
12+

Кохана некроманта

Із моїх рук ти п’єш до дна,

З зів’ялих квітів зілля,

Стоїш навколішки брудна,

За крок до божевілля.

Ковток останній і встаєш,

В очах глибини чорні,

Я знаю, що ти обереш,

Ці задуми потворні.

У ніч ідеш, як хижий звір,

Шукати свою жертву,

Не вурдалак і не вампір,

Хоч не жива й не мертва.

Вертаєшся назад без сил,

І вже не пригадаєш,

Як ти серед старих могил,

По цвинтару блукаєш.

За кожен день свого життя,

Ти відбираєш інше,

Назад немає вороття,

А далі тільки гірше.

І знов закляття при свічах,

Кістки у пил розтерті,

За тебе б’юсь не на мечах,

З могутнім Богом смерті.

...

Сергій
12+

Зніми свою маску, красуне

Зніми свою маску, красуне!

Я знаю, за нею ховаються сотні лиць:

Мертвих. Гнилих

Вицвілих.

Там ворушиться щось неістотно-гидотне,

Бігають очі, випавши з темних очниць.

Зніми свою маску, мерзенна!

Кров смердюча кипить із натягнутих жил:

Зривається. Б'ється.

Хвилюється.

Шаленими стежками тягнеться з середини,

Зі спини проростає кістками шкірястих крил.

Зніми свою маску, тварюко!

Покажи звідки шириться світом гидь:

Повзе. В'ється.

Сунеться.

Горами мертвих тіл навалюється до купи

У якесь невідоме й химерне що-небудь.

Зніми свою маску, примаро!

Я знаю, як швидко скаче червоний кінь:

Злий. Впевнений.

Нестримний.

Від смерті тисяч нарешті нап'єшся нектару,

Мечем відтинаючи безліч нових поколінь?

Зніми свою маску, вершнице.

Гниль війни не дістанеться світлих земель.

Забутих. Живих.

Знайдених.

Вони тілом своїм виїдять мертве серце,

Навіки очистивши стомлений світ від химер.

...

Євгенія Петрікова
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛
12.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

12-те квітня це особливий день! Рівно 3 роки тому відбувся запуск літературної платформи Аркуш 🙂

... Детальніше
Блоги
Питання до аркушиківЗірниця
21.04.2024
Думала про свої тексти та те, що іноді їх знову перечитую й підправляю. Стало цікаво, чи так роблять ... Детальніше
Багатогранність Olya Ollivandrovna
22.04.2024
Писати про себе складно. Але давайте спробуємо поринути у рефлексію. Пишіть свої плюси і мінуси. Усе ... Детальніше
Який жанр у книгах вам не подобається?Кіт у зграї
19.04.2024
Без срачу, просто поділитися своїми табу. Мені наприклад не подобається попаданство ( без обід ). Жа ... Детальніше
Публікація в університетській збірці Вікторія Бура
21.04.2024
21 березня був День поезії і до сього дня в університеті відбувся літературно-мистецький захід «Мить ... Детальніше
Інтерв'ю з На!Читай про письменництвоВіталій Дуленко
21.04.2024
Виступив у рідкісній для себе ролі говорящої голови й цілих дві години розмовляв з паном Бориславом ... Детальніше
Моя муза сьогодні пахне бузком.Ірма Скотт
21.04.2024
Вітання, творча спільнота! Вже кілька днів гарно дощить. Зранку, я виходила з парадного та побачила, ... Детальніше
На Аркуші вже:
10485читачів
118588коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: