Результати опитування "Чому я на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Фентезі (3639)

Деві Джонс OST Пірати Карибського Моря

Ти – як вітер холодний в морях,

Чи знайдеш знов до мене шлях.

Спів мій вчуй – між хвиль він луна,

Моя любов жива.

На землі й в безмежжі морськім

Буде серце моє твоїм,

Десять літ – і зустріч нова,

Моя любов жива.

Стань із морем цілим одним

Владарюймо навічно ним.

Поховай всі мрії на дні,

Їх душі лиш мені.

Пісню грай, лилась що колись,

І де б шторми не розійшлись,

Ключ до серця знайдеш мій ти

Вдвох будемо завжди.

Шалу й сил не знають твоїх,

Не закути в кайдани їх,

Біль від ран не згасне повік –

Життя твого як лік.

...

Вікторія Арчер

Дванадцята година (2)

Рація працює без утоми,

бубонить Се Жест у мікрофон.

Я хотів би повернутися додому -

та не потрапляє тон у тон

і нечутно плаче та співає

за кермом крилатий Ертебіз.

Що мені збулося я не маю.

Що від мене хочете ви, місс?

Срібний скальпель, наче ієрогліф,

затанцює в пальчиках тонких.

Серце вирвано. Тепер же край дороги

на клінічний можна впасти сніг

...

undyber

Ставкова русавка

* русавка - одна з народних назв

водяного міфічного створіння,

згідно із записами Марко Вовчок

Незнано звідки заявилися вогня́ні люди.

Проте я не питаю звідкіля вони прийшли,

Скажіть натомість: "Порятунок для природи буде?" —

А то зелено-синім шатам скоро вже гаплик.

Самозаймання — емоційно-безконтрольний вилив,

Коли у серці пломенить несамовита лють,

Довкруж розкочує свої смертельні й дужі хвилі:

Нестриманці раптово смолоскипами стають.

Вони живі, однак вогонь цей випиває воду

З повітря. Тож, дрібні ставки давно уже сухі,

А небо більш не сіє хмари та дощі не родить.

Невже й Всесвітній океан відправлено в архів?!

Ні, він ще є! Я відчуваю в ньому дивну силу,

Що прикликає звабно, ніби зірковий магніт.

"Ставочку рідний, я б тебе ніколи не лишила!

Та жити хочу: торуватиму шляхи земні!

І хай ти всох, та знай, що непокірлива русавка

Про тебе спомин збереже аж до кінця життя!

Він буде завтра? Майбуття пряде старанно саван.

За оберіг із дна твого візьму камінчик я".

Крокую уперед, але назад ізнов дивлюся

З надією, що дім мій відродився із руїн.

На жаль, лише в уяві чую буркотливий плюскіт...

Кажу: "Достатньо! Спомином ти серце не труї!"

Та як забути свій куточок раю і свободи?

Куди не глянь, усюди лиш принишклість і печаль:

Ліси змарніли, ними більш ніхто не бродить;

Задуха; пелюстки із попелу на смак гірчать;

Із кольорів — лиш сіре, чорне і червоне;

Річки змовкають, замикаючи на ключ пісні...

Щаслива згадка хай собою всю мене огорне,

Аби напевне подолати відстані смутні.

А йти все важче. І останні сили тануть.

І меркне світло. Я до океану не дійду...

Намацала в кишені камінець — і стерлись грані

Реальності, бо звів хтось живодайний акведук:

Невидима енергія по ньому ллється швидко...

"Ставочку мій, і після згину ти мене зберіг!"

Так до мети й дійшла, чужою силою сповита,

І на порозі стрів мене просолений моріг.

"Ну, здрастуй, Океане! Ти нагониш, чи то при́ймеш

Ту бідолаху, що згубила свій прадавній дім?"

Злетіла хвиля в небо, голос дзенькнув, ніби дримба:

"Допоки міць не втратив, я обійми подарую всім".

P.s.

БЕЗПЕКА — це таке чудове і затишне слово!

Однак (за разом раз) приносять гості тужну вість:

Біда нові озера у свої тенета ловить.

Іще ніхто не прищемив їй задерикуватий ніс.

...

Яніта Владович

Дванадцята година (1)

Нас бажає пані чорноока

та в німецьких шоломах синкліт.

Я чекав на тебе стільки років,

полював на тебе стільки літ.

Як опівдень башта проголосить

висне без гальмів автомобіль

і мене одним ударом скосить.

Все було написано тобі.

Все було спотворено й забуто.

Все загрузло в баговинні книг.

Вірші ці – донесхочу отрута.

Стид, ганьба, марудище та сміх.

...

undyber

Невдячна праця Багряного Горбуна

Горбун не спить, не знає втоми.

Його звуть Фатумом і Роком.

То він людців - огидних гномів -

Жахливим вибалушеним оком

З початку часу споглядає,

Весь час тамуючи відразу.

Постійно долі він ламає,

Та все одно тремтить від сказу.

В Пурпурний Башті він постійно

Худими довгими руками

Із доль плете своє плетіння,

Змагаючись із павуками.

О! Як кортить йому зуміти

Набравшись досить злого вміння

Життя, що на землі буяє

На мертве і сухе каміння

Перетворити! Адже ясно:

Життя - безладний хаос дикий.

Де кожен вбити поспішає,

Аби своє нутро набити!

А ці людці! Найгірші тварі,

Себе "розумні" називають!

Весь час вбиваючи в угарі -

Свій злочин у слова ховають.

Слова красиві і облудні,

Про Віру, Батьківщину й Мати,

Та для одного лиш присутні -

Для права більше убивати.

Для того, щоби катувати,

Щоб вільно нищити народи,

Щоб власне плем'я розділяти

На кольори і на породи!

Щоби собі подібних мати

Рабами, що безмовно служать.

До скону ладні прославляти

Того, хто їх життя паплюжить!

Вони готові плазунами

Повзти до будь-якого трону,

Несуть царям дари жахливі -

Життя синів і доньок лона!

Вони мовчать і терплять горе,

Від болю отупілі й кволі.

Не визнають вони ніколи,

Що королі суцільно голі.

Але не так! Не від насильства

І рабства стали ви такими!

Від того лиш, що кожен має

В душі стать деспотом надію!

І як не може убивати

І нищити собі подібних,

То у брудній халупі душить

Надії й волю власних "рідних"!

Роками сочить кров по краплі,

Аж поки всіх навкруг не зробить

Подібною до себе тваррю,

Що інших потім люто гнобить!

О люди! Ниці, злі створіння,

По вуха у гріхах й пороках -

Молитви ще читати сміють,

І лають руку Злого Року!

"За що?!" Питають гнівно небо,

Коли вчергове біль приходить.

Немовби вже не пам'ятають

Як кожен злу щоденно годить!

Клянуть богів, чи навіть Бога,

І проклинають Долю, Фатум,

Хоча жорстокість Бога й Долі

Із злом людським не порівняти!

Іще й тому вже безліч років

Горбун гнівиться й шаленіє,

Що хоче ліпшої тортури,

Та про людські - лиш тільки мріє!

Ті хробаки в подобі Бога

Катують краще Злого Року,

І як би Фатум не старався -

Попереду на кілька кроків!

Горбун сичить, пряде руками

І б'ється ніби в пропасниці.

Він нитки війн, страждань і муки

Тримає у страшній десниці.

Штовхає він найслабші душі

В безодні ницого пороку,

І владою їх наділяє,

Аби служили Злому Року.

І ллється кров, горять країни,

Жіночі зойки й плач повсюди!

Сміються деспоти безумні

Щомиті гинуть в світі люди.

Свій чорний трон Горбун прикрасить

Людей кишками і кістками.

І шлях до Башти Злого Року

Людськими мостить черепами.

Несе він смерть, несе руїну,

Безумство й фанатизм віками.

Та без людей - він геть безсилий,

Бо робить все лиш їх руками...

* * *

Приходить Лицар до порогу

І владно браму відчиняє.

Заходить в Башту і до трону

Без страху й трепету ступає.

Він дивиться на павутиння,

Що сплів господар в залі темній,

На Горбуна павучі руки,

Такі ж як Меч у ножнах древні.

Той Меч, що носить Лицар здавна

І що боронить світ від згуби,

Той Меч, що б'є у людські душі,

І ті - надіються і люблять.

І люди діляться останнім,

І руку дружби простягають,

І повстають проти свавілля,

Й коханих ніжно обіймають.

І ладні замість незнайомців,

Що зовсім їх добра не знають,

Зійти вчергове на Голгофу,

Де їх катують і вбивають...

Та ні, ніяк не можуть вбити.

Бо Лицар вічний у людині.

І Меч торкне чергову душу,

І та любитиме віднині.

...

Максим Сальва
16+

Дівиця-ведмедиця

На березі стрімкім Смородини-річки,

Де трави колишуться в танку,

Порою нічною зустрілися Двоє

Щоб разом побути до ранку.

Тут падають зорі у чорнії води,

Ніч Всесвіт обплутує снами.

Долоня в долоні, і скроня до скроні -

Спливає земля під ногами.

Години минають – одна за другою.

Крайнеба жевріє світанок.

З хмаринок спада на верхівки дерев

Туману сріблястий серпанок.

Додому пора вже... Он в’юниться стежка

Крізь ліс і чагарник густий.

Милуючись, йдуть оті Двоє, аж раптом

На стежку виходить старий.

Безбровий, розпатланий, мох в бороді,

Низенький і трохи клишавий,

Одягнений в білий з червоним каптан,

Застібнутий зліва направо...

Стоять і не дихають Двоє. Лішак

Ціпком перепнув їм стежину.

Сердега на місці закляк і не може

Відвести очей від дівчини.

Він просить її залишитися з ним,

Навік розлучитись з коханим своїм.

Багатство і владу Лішак обіцяє:

Зариті по лісу скарби,

Болото, малинник, оленяче стадо –

Все буде по волі її!

Натомість благає він – тільки і того! –

Розкрити гарячі обійми для нього.

У відповідь, звісно, - відмова тверда:

„Перш небо на землю впаде

I ріки назад потечуть, якщо я

Колись зраджу серце своє!”

„Зухвале дівчисько! – бурмоче Лішак.

Зневагу таку я не вибачу,

Та винагороджу сміливість твою.

Погляньмо, на що її вистачить!”

На крок відступивши, він вийняв з кишені

Облізле пташине перо,

Торкнувся дівчини: „Тримай подарунок –

На шубу розкішне хутро”

Звихрилось повітря, десь грім загирчав.

На місці красуні-дівиці

Горою здійнялась на повний свій зріст

Голодна і зла ведмедиця.

„Сім років носити їй шубу ведмежу.

Сім років – година в годину.

Якщо в кінці строку за нею не прийдеш,

Дівчину візьму за дружину”

Невже оці пазурі, ікла і хвіст –

Дівчини теперішня суть?!

В маленьких очицях – нічого людського,

Самісінькі злоба і лють...

Реве ведмедиця, трясе головою,

На парубка суне важкою ходою.

Не витримав хлопець, злякавсь, відступив

І геть навтіки припустився.

Лішак тричі костуром стукнув і враз

Крізь землю сиру провалився.

Відтак, кажуть люди з навколишніх селищ,

Ходити в той ліс не годиться.

Вже понад сім років у лісі панує

Та проклята ведмедиця:

Із ранку до ночі – як дика тварина,

Iз ночі до ранку – прекрасна дівчина.

Щодень – випаса оленят на узліссі,

Щоніч – Лішакова коханка.

У лісі живе проти волі своєї –

Його господиня і бранка.

...

Аластрайона Тук
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Чому я на Аркуші?” 🙂
09.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно Аркуш перетнув межу у 10 тисяч читачів! 🥳
У зв’язку з цим ми вирішили провести опитування у нашому телеграм каналі на тему "Чому я на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Як додавати картинки в блог?Ханна Трунова
12.04.2024
Додавати картинки тут - це прямо ціле мистецтво))) ❤️❤️❤️ Дяка Максиміліану Степовому за підказку..) ... Детальніше
ДЕБЮТНА ПУБЛІКАЦІЯЛеонід Данільчик
11.04.2024
Вітаю спільноту. Нарешті і мені випала нагода написати щось гідне Вашої уваги (не враховуючи мої мат ... Детальніше
Трішки погралась з ШІІлва Стрілецька
12.04.2024
Бачу, багато хто користується ШІ для створення зображень до своїх книг, в тому числі для зображення ... Детальніше
Ловіть аудіокнигу "Відьма та Перелесник"Oswald Artman
12.04.2024
Черговий день - черговий озвучений твір. До озвучки я, чесно, не знав, хто такий "Перелесник". Тепер ... Детальніше
Вірш "Не чути дзвін копит..." озвучено на каналі Додо ЧитаєОлексій Хмельницький
12.04.2024
Доброго дня! Неперевершена пані Dodo Vess https://arkush.net/user/7167 озвучила мій вірш "Не чути дз ... Детальніше
Епоха всього короткогоСергій Волошин
12.04.2024
Як читач завжди надавав перевагу романам. Як з дівчатами, так і просто почитати. Особливо коли допад ... Детальніше
На Аркуші вже:
10298читачів
116490коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: