Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Фентезі (2983)

Талісман

Візьми цей талісман в дорогу -

Це твій магічний оберіг.

Тепер іди з мого порогу -

Тебе чекає носоріг.

Сідлай його, мчи до печери,

Де зачаклований дракон.

Хай береже тебе Венера,

І цей красивий медальйон.

Його відкриєш, коли місяць

Зайде за хмару 5 разів,

Ти у той час гучніше смійся

Й на лівій обернись нозі.

Коли прокинеться крилатий,

З прикраси вилетить бджола -

І жалитиме його п'яти

Допоки чари не здола!

Бджола впаде, її безсилу

У медальйон знов поклади,

Дракон до тебе схилить крила,

Сідай на нього і лети

На острів Радос. Поспішайте!

Там Фрії ждуть і Аполлон,

Бджолу скоріше їм віддайте -

Її закінчився полон!

Дракон зостався. Сядь в монеру,

Долай до мене океан!

Твій корабель веде Венера!

Лиш не знімай свій талісман!

...

Тетяна Leontieva

Malleus Maleficarum. Забутим й непоміченим

Не забувай: твоє ім'я - то сила,

твоє ім' я на крижаних скрижалях.

Твоє ім'я вогнем ґарцює в жилах

і холодом цілує профіль сталі.

Моє ім'я, де сонця тінь холодна.

Моє ім'я, де лід спікає губи.

Така безмежна і така голодна,

малюю я на ставах чорні смуги.

А ти летиш на поклик, тихий шепіт,

заходиш в коло, розкриваєш душу.

Ти дух. Прикличник. Просто сонний легіт.

Тебе коритись спаленим я змушу.

Ти вже пробач, така моя природа -

в аркан ловити всіх, хто нищив храми.

Хто нас палив, хто проганяв із роду,

я на Межі приводжу до застави.

І не молись, твій Бог того не чує,

ти засинай, ім'я твоє відкрито.

Я твою душу в пекло замурую,

А тіло... Тіло лиш пусте корито.

Розтане в колі, як в вогні розтали

всі мої сестри, матері та доні.

Обряд здійснився. Час прийшов розправи.

І знак застави висох на долоні.

...

Alandara

Жива та мертва вода

Сонце згасало. Замовк рев бою,

вітер смердить гнилою кров'ю.

Лапи та руки, хутро та ікла,

люди, перевертні, велетні, брукси –

дивна, жахлива битва.

Розплющені срібні кулі, пролита свята вода,

душі воїнів в небі, для монстрів відкриті пекла врата.

Ерік, нащадок Андрія, того що першим апостолом став,

сплюнув, сорочкою витер прокляту кров з ножа,

Очі підняв, сум та горе, Елі Зеведовій казав:

«Вони прийдуть знов, знов буде битва,

марна трата наших людей.

Лютий породить нових вервольфів».

«Тому, - відповіла вона, - потрібні «жива та мертва вода»».

«Один з нас помре» - каявся він.

«Так, ціна за плід з дерева знань – життя.

І це буду я, - смикала мушлю на шиї вона, -

а потім прийду уві сні, так дізнаєшся ти про тайну води».

Пішли вони до гирла Євфрату, у квітах і листі заходу сонця

тримав її руку, сльоза на щоці і тайна у снах:

«Знання як дощ, а мова – роса. Вода - це слово».

Ерік дізнався, нащадок промовив. Лютий зник.

Попел по вітру, вороний крик відспівував вовка.

...

OLhatarab

Іскра

Коли зникає світло і землю сніг вкриває,

Коли яскраве сонце ховає вічна ніч,

Народжується диво: з небес Зоря спадає,

Щоб справдити легенду із глибини сторіч.

У неї мало часу, щоб землю облетіти,

Допоки перший промінь осяє далечінь

Кохання відшукати, і разом з ним згоріти,

І знову повернутись до вічних пракорінь.

Він – той, кого на ймення не можна називати,

Він – той, кого бояться всі люди на землі.

У мороку забвіння він змушений страждати

І вірити, що знайде Зоря його в імлі.

Невидимий для світу, він смерть охороняє.

Один про нього спогад – і стигне в жилах кров.

Чому ж у спраглу душу ніхто не зазирає?

Чому ніхто не бачить безмежну в ній любов?

Лиш раз на рік у царстві, де темрява панує,

Легенький промінь сонця пробуджує чуття.

Одна єдина іскра у всесвіті існує,

Лише вона у світі підтримує буття.

А завтра буде сонце, і дощ, і теплий вітер…

Їх жертва недаремна. Їх доля – забуття.

Усе заради того, щоб лиш на мить зустрітись,

І зникнути у прірві . Бо це і є життя…

...

Оксі

Мавка з видінь

Ти заходиш у ліс – порожнеча в душі.

Позад тебе світ сліз, а майбутнє – в тіні.

І допоки не звикли відчуття до пітьми,

Не побачиш її, не почуєш її…

Раптом з мороку мрій промайне чиясь тінь.

Ти впізнаєш її, наче мавку з видінь,

І ти знаєш – вона з нерозгаданих снів,

Крижана, неземна, із прадавніх часів.

Ти почув її спів в тихім шелесті трав,

Ти побачив, як промінь її огортав,

І ти знав, що вона вирок твій назавжди.

Але зникла вона, там, куди не дійти…

І кохання, і мрії прагне серце твоє.

Ти чекаєш на неї, та вона не прийде.

Її віра жива, але мертва душа.

Її дім – темний ліс. Не твоя…

...

Оксі

Лучники снів

Лети, моя стріла,

Даруй чарівний сон.

Хай випадуть із часу

І челядь, і король.

З ножем в руці заснуть

Убивці й крадії,

Керманичі військові

Й невизнані вожді.

Моя мета - свята:

Я бережу життя,

Я - суд і вища милість,

Я - обраний суддя.

Таємне наше братство

Розлите, як туман.

Ми - духи ефемерні,

Ми скрізь: і тут, і там.

Ми - доторки сумління

Й нав’язливі слівця.

Служіння - наша доля,

Ми - образи Творця.

Якщо ти чуєш болем

Раптовий серця зойк,-

То постріл наш, а значить,

Так промовляє Бог.

...

illia

Торги

Продам тобі місяць в калюжі,

Змотаю в хустку шовкову біленьку

Криваві коралі,

Повішу в четвер на тій груші

Тебе на тій хустці біленькій.

Не встигне схолонути тіло

По душу прийдуть з під земельки -

Їм треба для їхнього діла .

Хтось забере сірі очки,

Приставить на комин високо,

А руки твої і сорочку

Полишать для когось не свого.

Такі густі брови і коси -

Кубло буде добре для мишок.

Та й весь ти такий не маленький,

Мишки втомились від кришок.

А Боженька може й згадає,

Очі заплющ, бач дилема:

Ні чорта ні Бога немає -

Ця не для тебе система.

Купуй вже цей місяць і хустку,

Коралі лишу на здачу.

Тепер можеш очки відкрити

Дивися, вже пів села бачиш.

...

Руденкова

Провідник

Я дочекаюсь, поки всі посну́ть

Мої тривоги та буденні справи.

Коли слова на аркуш проростуть,

З мішечка тканого дістану трави.

Мою кімнату вщерть заповнить ліс,

Сама я раптом стану лісовою.

Не знаю, що за чари він приніс.

Ким буду нині - вовком чи совою?

В загостренні чуттів щось ловить слух,

Чи я когось, чи хтось мене наздоганяє?

Хто ти - людина чи прадавній дух?

Ти посміхаєшся: "Лиш вітер знає".

Хто ти, мій сутінковий провідник?

Лиш постать темна. Все, що бачу - очі.

Бездонно й зéлено, а сам вже й зник,

Відкривши те, що буде, тільки ночі.

...

Тетяна Сологуб

"І галактики - не відстань"

Він — дослідник моєї планети:

Приземлився достатньо сміливо.

Ми із ним — то космічні поети,

Об'єднання галактик — це диво...

Одного разу Сонце показав,

Та була лиш очима зігріта.

Казав — особлива, і вік споглядав,

Як саджаю я на Землі квіти.

Він помітив, що в нас любов

Різко стала в жахливій нестачі .

Обіцяв повернутися знов,

І казав, що даремно я плачу.

Та для нього була це робота:

Подивитись, як люди живуть.

І вдавати для цього турботу,

В океан — наш початок пірнуть.

Записав геть усі особливості,

Тільки кисню лишалось замало...

У полоні своїй несміливості

Кожен раз від нього відлітала.

Розвернув космічний корабель,

Полетів в ніч додому навіки.

Щоб спинити, наставила скель

Астронавта, мого чоловіка.

...

Dasha

Остання пісня

Чарівна пісня крізь долину лине,

Вона відроджує життя в коріннях.

Але в той час, хто грає в муках гине,

Ховає дуб могучий його тінню.

Перед його очима тисячі кривавих битв-

Він переміг і зміїв і драконів.

Але отримав рану він від тих,

Хто був важливіший всіх законів.

Навіть не тіло вже в агонії болить,

А згорає феніксом душа.

Вона неначе полум'я тремтить

І згасає неспішно до кінця.

З друзями вогонь і воду він пройшов

Але прощатися прийшла пора.

Ця пісня для нього і тих хто відійшов,

Його казка вже кінець свій віднайшла.

...

Hua Weisheng

Кіно-Доміно

Хто показує кіно,

Де вуйки у кімоно,

Жиють, мовби не живуть –

Головою цеглу б’ють?

Виглядаю у вікно –

Браво! Відьма-Доміно!

Телебачення-Хижак

Робить нескінченний Жах:

Відьма ріже доміно

І гвалтує Дім-вапно…

Хижа цегла-доміно,

Робить з корку Дім-лайно,

Ллє горілку у взуття,

Продає слизьке життя…

Телевізор в кімоно,

П’є горілку-доміно…

Відьми на вуйках літають,

З жаху Дім-кіно складають…

Йдуть новини-доміно

І гуртують кімоно,

Бо вуйки цілують дах

І знущаються з комах…

Марить Відьма-кімоно,

Стогне вуйко-доміно:

Постмодерний Диво-Жах

Трощить сенс у головах…

...

віталій/віолет

Нове Місто

Поруч з Містом ліс стоїть,

В лісі – річка мерехтить…

Назва лісу – Прохолода,

Назва річки – Насолода…

Глюків в лісі не буває,

Вірус листя не вживає,

Телефони не гудуть,

Бла-бла-шоу не ідуть…

Клони в лісі не живуть,

Воду з річки не беруть.

Поза Містом не бувають,

Нічого про ліс не знають…

Ліс про Місто теж не знає -

Звір людей не відчуває…

Тільки мудрий Ворон-птах

Пам’ятає про невдах…

Якось він тварин зібрав

І таке заповідав:

– В світі люди захворіли

І з собою щось зробили

Чи нове Знання знайшли

Та у інший світ пішли…

За сріблястими річками

Та графітними горами

Нано-місто повстає

І уяву людства п’є…

Словник

Глюк – помилка в комп’ютерній програмі.

Нано- – перша складова частина назви фізичної одиниці виміру, яка дорівнює 10-9 долі одиниці (1 нанометр = 1/10000000000 м).

...

віталій/віолет

Лісовий бог

Ранок шорстким язиком облизує кіптяву із дерев

Вудлищем променів з обрію тягнучи немічне і старе

Коло, що стало холодним спомином, ніби забута честь

Доки ще вітер не згас як полум'я, доки ще час тече

Довго і міцно принцеса спатиме, зграю повівши в тінь

Не потривожить більш вовчими лапами трави обабіч стін

Тиша бездонна як очі мертвого сиплеться їй у сни

Й нікому більше тепер молитися Богові цих лісів

Стежки звірині розвіються попелом, стане вогонь дощем

Й нікому більше тепер піднятися, спершись на їх плече

Тільки підніме рогату голову той, хто лишився сам

І буде йти по кістках і згарищах хмарою на міста

А під копитами стебла чорнітимуть, плавлячись як асфальт

З неба здираючи ніби посмішку, хмар посірілий скальп

Смерть розіллється стираючи вулиці, криками стихне день

Згаснуть вогні ніби іскри полум'я, поглядами людей

А коли дим крізь туман розвіється, зникне як перший сніг

Білі хранителі лісу піднімуться, шелестом у імлі

І розчахнеться як зливами небо, стебел волога пам'ять

А із сухого як попіл пня

виросте новий

пагін

...

Федір Рудий

крипта

крипта

"в мені живе дракон

добре що гінквізитори

не знають..."

Тарас Мельничук

коли безтілесний сом ковтає зорі

коли гноєтворні джерела вирують там

де колись янголи з білою лускою воскресали скошений будяк

коли інквізитори забирають слова і німі люди випасають пітьму

тоді жінки що ховали від вампірів свої зап'ястя у тіні горобця

гуртом народили мечника що володіє вигаданим залізом

душа його приходить з села схованого у липах

і приносить кокони з мальовничими словами

мечник прокрався у лігво песиголовців наче людина без кісток

і потай випив усю брагу якою вони причащалися на свята -

нажахані цим діянням вони втекли з тополиного лісу

похмурі карлики що жили у спаленому селі і крали кажанячі яйця

вміли викликати дух лавандового одинака і дух кравця присмерку

вони вимагали від мечника викликати дух його батька -

він викликав культурний шок показавши як малювати обвугленим

деревом

мечник помирав від передозу таємницями сплітав коси сакральним лелекам а вони вказували шлях у цьому світі де навіть не знайдеш червоної глини аби поховати свої сни

по-людськи

мечник ішов полями без горизонту і горами без вершин

ішов до крипти Тараса Мельничук звільняти дракона

...

Святослав
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83604коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: