Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Фентезі (2983)

Учень Чаклуна та Діва Айне

У листопадовому парку я зустрів дівчину в літньому сарафані

Вона сказала, що їй зовсім не зимно, бо тепло це і є її плоть

Її посмішка була наче з того сну, після якого вперше прокинувся зі стояком

Я згадав усі приворотні закляття, яким мене навчив старий наставник

А вона сміялась і казала, що ніхто ще не читав їй таких красивих віршів

В Білому Місті біля моря ми їли солодкий хліб вигнання

Бо заради неї я покинув я батьківський дім і старого мага наставника

Кожен день я грав чарівні мелодії на площі біля храму Народженої з Піни

Моряки плакали від розчулення і кидали мені монети, а дівчата - троянди

Не минуло і року, як вона зрадила мені з піратським капітаном і покинула

З серцем повним люті і відчаю вирушив я в далеку подорож

Але ніде під сонцем не знайшов місця де міг би втишити свій біль

Тож я випустив його назовні і перетворив на заколот і революцію

Коли ж по коліна в крові я зійшов на трон і назвав себе тираном

Серце моє сп’яніло від плачів присуджених до розстрілу і стало каменем

Знудившись бути тираном, я все покинув і став божевільним катеринщиком

Зі старою катеринкою я блукав під дощем дворами Чорного Міста

Самотні діти приходили на вистави мого лялькового вертепа

Але найкоштовніша лялька завжди залишалась за лаштунками

Досконалий порцеляновий виріб, бездоганна її копія

Настільки бездоганна, що одного дня лялька перетворилась на оригінал

І бути Паном над нею одною було солодше ніж колись володарем царства

А коли моя влада над нею стала нестерпною, ми пройшли крізь дзеркало

І все перемінилось. Вже я став рабом безіменним у ніг Володарки

Безіменним звіром, безтямним биком, посеред її лабіринтів

Нині я старий єресіарх, Великий Магістр потаємних мистецтв

Юні учні, талановиті, безстрашні і дурні приходять послухати мої настанови

Я запитав кохану, чому вона не змінилась зовсім з дня нашої першої зустрічі

“Милий, милий! Я ніколи і не була смертною жінкою. Я і є магія.

Я і є просто втілена антропоморфна метафора, як ти раніше не здогадався?”

Вона сказала: “Іди і збери наплічник для свого найкращого учня

Завтра йому вирушати в далеку дорогу.”

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Зустріч

Неземні ярять очі,кличуть душу.

Зашкарублий відчуваю дотик до плеча.

Йти з цього місця давно мушу,

але боляче зове мене вона.

Прислухаюсь до шепотіння її губ

і обернувшись образ споглядаю.

Бліда,струнка, а в руках кадуб.

Чому ця дівчина його тримає?

Ні,постривайте, не дівчину я бачу.

Потвора з косою тут стоїть.

Як іронічно. Собі точно не пробачу,

що не впізнав ту,кого шукав кілька століть.

Мара прийшла змивати з мене гріх.

Я поголоски чув про це не раз.

Насправді ще й писав у віршах своїх,

та я не каюсь,відчував тоді екстаз.

Чи страшить мене кінець життя? О ні.

Смерть лише частину циклу.

Я уявляв збуджено ті дні,

коли велична Мара скаже: «Зникни!»

Чорний місяць виглядає з-поза хмар

і річка тихо плескотить.

Тепер я є одним з примар,

а голова моя в кадубі лежить.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Свій шлях знайди

Світанок осяє схили й дороги.

Попереду безліч турбот.

Сон відпусти, роздивись навкруги

І мерщій в обійми пригод.

Удача всміхнеться від гір до пустель,

І ворожа стріла свою ціль не знайде.

Не здолає тебе дух сирих підземель,

Хай смерть омина і блука чортзна-де.

У буремні часи власний шлях віднайди.

Повз низку невдач і поразок тягар,

Крізь битви горнило і полум'я жар,

Бо тільки сміливі досягнуть мети.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Мох

Далеко між гір у нетрях зелених

Там, у величних й прадавніх лісах

Розкинулась рівнина усіяна мохом,

Що зберігає магії прах.

Смарагдовий мох у собі криє силу,

Даровану магом величних висот.

Що за життя сіяв людям страх і могилу,

Вправно криючи тінь благородних чеснот.

А коли ти наступиш на мох цей, незвичний,

То на мить відчуєш силу того,

Хто на галявині в кулі терновій, навічно

Скутий, допоки доля не розбудить його...

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Дивна казка

Ледачими кроками поволі до гаю

Вечір котить сонячну діжку,

Неквапливо помалу назад повертає,

Щоб на вітах вчепити місяця ріжками.

Покінчивши з коштовною бочкою,

Всіяв небо зірками, мов стежкою,

Мов з тонкого проміння торочкою,

Мов з дрібного сузір'я мережкою.

Заховалась біля ставу хатина,

Осокори слугують їй вартою,

Притулилась сердешна до тину,

Щось не так із тією ж бо хатою.

Поселилась бабуся не зовсім проста,

І якесь чудернацьке в неї волосся,

Душа її запросто вселялась в кота,

Так дійсно було, а не просто здалося.

Який тоді повагом ходив по господі,

Очиськами зиркав, тихенько мурчав,

І слухав усе, що почув при нагоді,

Уважно так слухав, ніби вивчав.

А бабі й відомо, що де в кого коїться,

Питається відає вона звідкіля?

У когось корова заслабла й не доїться,

Чи впало на ноги здорове теля.

А котик спокійно все шаста по дворах,

В бабусі щоночі у віконці горить,

І чомусь з надвору ввижались потвори,

Стара ж, ніби пані між ними сидить.

А сонце зійшло й марево згасло,

Одвічне єднання світла і тіні.

Та завжди потрібно сховатися вчасно,

Бо зло відчуває найменше тремтіння.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Дракон на ім'я Мрія

А за веселкою живе добрий дракон.

Він посміхається, але не як у казці,

Скоріше як у вимірі новому,

Бо з казки вирізали його доброту.

В казках він "злий", обороняє вежі

Від принців, на конях здолавших шлях,

Що прибули як раз в скрутну хвилину

Наче за дівчиною, минувши кожен "цвях".

Меча встромили й кинули вмирати,

Неначе й справді він поганим був.

Уголос хизувались як здолали звіра

І як весілля в планах дуже ждуть.

Дракон лежав, його ж бо не спитали

Чи він хотів обороняти кляту вежу,

Чи треба було битися, ричати

Та дихати справжнісіньким вогнем.

В казках дракони інші, не такі,

Вони виконують накази клятих відьм.

Їх зачарують, ті дмухнуть та й зроблять,

А цей ніколи не піде на таке.

Дракон, що за веселкою - він добрий,

Він любить квіти, запах свіжих трав,

Ніколи не сварився та не стане

Звинувачувати всіх за просто так.

Дракона за веселкою звуть Мрія

Як розкриє крила - застига,

Вдихає в повні груди свіжість вітру...

Повітрям, його кожен назива.

Дракон ласкавий, у гості всіх чекає, який вже рік... Нікого так й нема.

Бо як його побачать - всі тікають і думають, що намір без добра.

Який вже рік його ніхто не любить, який вже рік один усіх кохає,

Який вже рік він з глузду наче сходить, коли крізь сльози доброти й тепла бажає.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Вкрадений горіх.

Тече хвиля швидкая, Горобина ніч.

А степом широким все думка гуляє,

І жорсткоий день і солодкую ніч.

Ляльково наші вибудованії рухи

Переростають у п’янкий угар.

Ти не моя і я не твій,

Ти так коханая і знай!

Біжимо від наших думок і почуттів ми.

Гниємо всередині і ззовні, звідусіль ми.

Втопи ж мене у дев’яностому океані, о люба.

Залоскочи у ньому як бажала уся природа твоя люба.

Тримай золотостий горіх омріяний тобою,

Живи вільно й сміливо, з душею новою.

Живи з ніжками, пізнавай світ.

Тобі серце віддам, а душу ж скелям.

Ні, коханий, так не треба.

В скалі нічого не відчуєш ти,

Болітиме серце моє, а не твоє

Підеш, а що зостанеться мені ?

Мені не треба незбагненно гостра тиша.

Цього й не варті всі скарби.

Хай я, а що зоставиш світу від таланту свого?

Сопілка на заміну вільного оркестру не піде.

Вже ліпше я пійду до Того що в скалі сидить.

Моя провина - мені й платить.

Ні, стій! Але вже пізно.

Її забрав Той що в скалі сидить…

Кричи у голос - не почують.

Біжи під стукіт серця грізний - не знайдеш.

Її не має більш у цьому світі,

Його тепер нема і теж.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Криваве Кохання

Ця історія про дівчину вампіра. 

Але ні, не про її кровожерливість.

А про її безмежну Любов.

Ім'я її було Оріана.

І Закохалась вона у хлопця,

У звичайного смертного.

Та це не завадило Оріані Кохати його.

Але боялась вона того, що він її не прийме.

Що не Покохає її так само.

Боялась замість схожих слів Кохаю почути лише крики й образи.

Саме це щоразу зупиняло її.

Через це не хотіла вона ні спати, ні жити.

Не хотіла вона навіть крові.

Благала лише про Кохання,

Яке вона ніколи не відчувала.

Але коли вони були разом, Оріана відчувала щось дивне.

Здавалося, що з ним вона як людина.

Через що й приховувала справжню себе.

Гадала, що він ніколи не Покохає вампірку.

Гадала, що така, як вона, приречена на вічну Самотність…

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Незвична Пара

Вони познайомились у шинку.

Звичайному шинку на окраїні одного з сіл.

Її звали Христя.

Йоги звали Арій.

Ніби самі імена прокладали Їм долю.

І ніби сама доля в той день Їх звела.

Вона - знатна чаклунка.

Він - полює на чудиськ.

Здавалося, яка з Них може вийти пара?

Але доля давно всім розпорядилася сама.

Він закохався у Неї з першого погляду.

Вона у Нього - лиш потім.

Перше, що в ту мить він відчув - це запах Її неймовірних парфумів.

Ніжний запах калини й кориці,

Який не покидав Його більше ніколи.

Перше, що привернуло Її увагу до Нього -

Це меч у виснажених піхвах.

Подумала, що звичайний розбійник, але ні - знатний герой.

Він намагався привернути Її увагу до себе.

Вона підкинула нове завдання Йому.

Знешкодити мостра.

Небезпечний кіт Баюн оселився неподалік.

Наступного ранку Він вирушив у путь.

Убивши потвору, повернувся у шинок,

Але Її там уже не було.

І побачаться Вони вже нескоро…

Але колись Вона врятує Його від полоза.

І саме тоді Вони обоє промовлять:

Кохаю…

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Влада Вітрів

– Я і Ви – Нестабільні Мусони.

Ви і Я – Небезпечні Вітри.

Зречемось Кам'яної Корони –

Золота імпонує Мені!

– Не спішіть, Вам не личить Подібне.

Позолота не личить також.

Обирайте Оздоблення Мідне,

Без Високих, Хитких Огорож.

– Мені Мідь ні до чого Ваша,

Міді Я ні до чого теж.

Вона людства боїться страшно,

Не підійде до людяних Веж.

– Тоді, може, краще Залізо?

Споконвіку Вірний Метал!

Він пов'язаний з Нами міцно,

Захистить від Ворожих Навал.

– У Словах Ваших є Якась Правда.

І Слова Ваші любі Мені.

Проте в Замку є Певна Вада –

Весь Народ вже поліг у Війні.

– То нехай Королівство Наше,

Складається з Мене і з Вас.

Без Таких Йому буде важче,

А із Нами зазнає Прикрас.

– Ті Прикраси не треба Мертвим,

Без людей Наших Все пусте.

Ми із Вами – Обставинні Жертви,

Бо Наш Час викарбовує Зле.

– Нам у Спадок дісталася Кров

Й не дісталося Жодних Рук.

Та на Запах прийде Дракон

І відкусить Частину Мук.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Кохання неба

Як манить, кличе з висоти,

Масивний звір, що так бажав свободи.

Так промовляти про кохання вмієш тільки ти.

Без слів, лише тремтінням крил від насолоди.

Лиш глибиною тих бездонних, мов океан, очей.

І радістю грайливих бісиків, що скачуть між зіницями.

Скільки б не провів ти на землі ночей,

Віддав би всі за одну ніч із птицями.

За те, щоб мерехтливим фіолетовим світінням

Переливалася луска над рівнем моря.

І розсікаючи тендітні хмари так сумлінно

В повітрі малювати кінчиком хвоста узори.

Як хочеться, щоб ти завжди був вільним і щасливим,

Літав у небі, не підкоряючись законам.

Щоб ти забув, яким у клітці був вразливим,

Де і не знав би, що таке життя дракона.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Фанделверські Епоси

Цю пісню про пригоди склав не знамо хто, і звідки,

Та повіствує вона вам про місто наше рідне.

Про Фандалі́н, що тихо спить в Трибо́рському лісництві.

Але це зараз. Бо ж колись цілком він був в бандитстві.

Скляний там Посох панував, тавро червоне ставив

на малодушних розбишак, хто зажадав поваги.

Та не зробивши нічого повагу щоб здобути

вони кошмарили містян - боялись ми їх дуже.

Аж доки в місто не зайшли пригодники, "туристи".

Із Невервінтеру прийшли до нас авантюристи.

Побивши гоблінів, звезли увесь віджатий крам,

Й готові були наштовхать "червоним" пацанам.

В заїжджому дворі "Стоунгі́лл" відбу́лася ця битва,

І чотирьох "червоних" вмить розплата напостигла.

Багато чуток і легенд про це говорять краєм,

Та як все було - лише я, Сідьда́р Голві́нтер, знаю.

Був ранок, сонце обіцяло гарную погоду,

Та то були лиш цяцянки́, про те скажу я згодом.

Сніданок. Ва́лреєл Ластра́ на опохміл розсолу

все вимагала в Толбіна́. Багацько алкоголю

вона припила учора́, коли на сцені кнайпи

всі витвори свого пера декламувала файно.

Пала́дінша Гвен Ла́ніган сиділа поряд з нею.

Вона тверезою була, тож їла мітітею.

Колеги Боді - не було, кудись подівся, клятий.

На його місці Келага́р щось говорив завзято.

Аж от спинили базіка́ння дроу "комуняки",

Коли ввірвались у шинок хаба́ря вимагати.

Усі місцевії втекли, а Сібо - доєднався,

створивши блискавку і дощ, щоб попіл лиш зостався

від ворогів. Та судило́сь отримать лиш побої.

Бо вберегла їх добродійність славніїх героїв.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Чарівна доля

На березі хвиль, під місячним світлом океану,

Матрос зустрів відьму з чарівним поглядом і волоссям кольору ночі,

І долі їхні сковалися, як ланцюги на кораблі.

У небі зірки сяють, хвилі співають їм пісні,

Але їхнє кохання прокляте, як давній грецький міф.

Відьма в ночі таємничій, матроса за собою вабила, 

І він не міг з її чарами чинити опір.

Їхні зустрічі були короткими, але залишалися вічно в пам'яті.

Немов примари ночі, вони зустрічалися й уві сні,

І день за днем відстань їх несла до печалі.

Він мріяв забрати її на своєму кораблі у світ далекий,

Вона могла запропонувати йому чари, але не щастя.

І так тривало це чарівне прокляття,

Матрос і відьма, розлучені долею, але кохаючи вічно.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
12+

Я вірю..

Я вірю в диво, більше ніж у людей,

Можливо підсвідомість шукає щось нове.

Я вірю в русалок, мавок чи фей,

Я вірю в пилок, що змушує літати людей.

Я вірю в дивовижних тварин та рослини,

Я вірю що є речі які надають сили.

Я вірю в амулети й чарівну броню,

Я вірю що скоро побачу в живу.

Я вірю що далі чекає краще життя,

Я вірю, хоч мені далеко за 5,

Напевно, далеко за 85 уже й не згадаю.

В очікуванні дива, очі свої навік закриваю.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Ох, Дереку...

Ох, Дереку, чи бачиш ти ту хмару?

Порушений буде спокій сього міста,

Що спочива над святою річкою Ултар.

Гей, Дереку! Візьми меча мого,

Який із жару кований в печі

Циклопа Астолока.

Не бійся, Дереку, ми помрем, як воїни!

Ти накажи мортири готувати,

Варити зілля і гострить мечі зі сталі гномів.

Гей, Дереку, чому ти плачеш?

Чому червоні очі бачать вороги?

Ми всі загинемо – змирись й вдягни шолома –

Його твій дід зробив з ельфійських сліз…

Ох і багато ж, Дереку, пролилось тоді крові,

Якби ж проклятих орків у землю болотисту засмоктало…

Але ні, і ліс загинув у той кривавий день.

Ти, Дереку, глянь мені у вічі,

Не май страху, глянь, дитино, глянь –

Бачиш? В них блищать сльози, та я не плачу;

І ти не лий напою почуттів намарно,

Багато з тебе витече ще крові.

О, Дереку, я їх чую:

Вони ревуть, напевно, це кінець.

Бери списа й біжи до брами, сину –

Час показати оркам гномську смерть.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Червонопикі ельфи

В далеких снігових галактиках

живуть червонопикі ельфи зграями.

Їх гнізда там займають ціле дерево,

а сонця світять там у формі райдуги.

Сьогодні ми зустрілися з частиною,

яка прийшла сюди своїми лапами.

Частина ця від ельфа половина є,

Яка ходити може, бігати і лазити.

Частина інша мріє десь під сонцями,

і її вуха — там в гнізді на дереві.

Якщо сьогодні вам потрібно слухати,

частина друга допоможе вухами.

Якщо потрібні ноги — це до нижньої,

Із нею швидше рухатись у сутінках.

Блукати десь серед зірок засніжених,

перебираючи місця в катáлогах.

Вухаста пика у гнізді очікує

Свою прекрасну другу половинку,

З міжгалактичної прогулянки до неї,

Біжать натомлені мʼязисті ноги.

Червонопикі ельфи – це не просто так.

Вони сканують світ у формі райдуги.

І хоч вони й сліпі, але все бачать,

Хоча й ногам без вух було би байдуже.

Оці істоти, десь посеред всесвіту,

Живуть за тими дивними законами,

Не знаючи, що десь під новим сонцем,

Існують пики, вуха й ноги, зʼєднані.

Яким буває просто байдуже до всесвіту,

І райдуга їх зовсім вже не збуджує,

І зовсім не до пошуків гармонії,

Хіба що пики в них бувають різнобарвними.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Уламок небес

Хмари похмурі небо закрили,

І тиша немов у труні .

Міста, полонини і гори великі

Затихли у цій боротьбі.

У долині простій, між гір стародавніх

Точилась кривава війна.

Прокляття й закляття лунали повсюди,

І нема рікам крові кінця!

Біле і чорне схрестили мечі:

Битва іде вже на смерть!

Янголи стали по різних боках

Усе знов пішло шкереберть!

Темний володар стоїть гордовито,

Дивлячись в очі війні.

Знову він бачить у ворожому війську

Брата старого в сяйві.

— І знов, Михаїле, ще одна битва,

Ще одна битва братів.

Ми знову з тобою воюємо, світлий,

Між двох протилежних світів.

— Ти сам обирав цей шлях, Люцифере,—

Відказує архистратиг Михаїл.—

Долю твою так чи інакше

Судитиме Господа син.

І янголи знову ринулись в битву

Силами світла й пітьми;

І знову небесна війна почалася,

Та почалася вона між людьми.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Як зір впаде твій далі міста

Як зір впаде твій далі міста,

Як села давні обійти,

В густому, темному Поліссі

Дитячі виявиш сліди.

Сліди сколишуть дрібне гілля,

І сміх, і спів лунає скрізь...

Та вроді неземній не скрити

Безшкірні нутрощі спини.

А в крутих горах, мов смарагди,

Оті створіння, жваві мавки,

Сполохаються і втечуть.

Зачули ж танці й іскри ватри.

Чугайстер. Бійся! Бійся, мавко!

Рятуй своє грішне життя!

За згублені мужицькі душі,

Що, граючись, собі забрала,

Розірве. З'їсть.

Отак недоленька тебе здолала.

Тож далі плавно линем в поле.

Ті ниви в світлій простоті

Цілує жаром владне сонце

Й гойдає коси золоті.

Тут полудниці вдень панують,

Серпом сортують долю тих,

Хто мав відвагу не ховатись

Від сонця променів прямих.

В озерах стріне берегиня,

В річках русалки ждуть вінка.

А лісовик й старий водяник

Вартують спокій своїх господарств.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
12+

Зелений ангел

Зелений ангел...Стола із гаїв,

В очах озер розбавлені блакиті.

Волоссям грає вітер — шум лісів,

На шиї сонце — біжутерка літа.

Зелений ангел...Новий манікюр —

Ромашки заросились на світанку.

Розкинув плед, тканина — мох, велюр —

Розкішне ложе сонному звірятку.

Зелений ангел плаче біля гір:

Зчорнілий хмиз вкриває пишні крила

Поранені звірятка, безлад, дим.

Тече струмок із сліз, вирує злива.

Зелений ангел посеред війни

У надвечір’ї шиє, відрізає

Стола у хакі...З дихання — вітри

На ураган для ворога збирає.

Зелений ангел не прощає лих,

Не подарує жодного листочка!

Тремти, проклятий нелюде, рашист!

Не матимеш ні дому, ні місточка!

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
16+

Грішне кохання

Чи годна душа невірна богові й грішна

Зіткнутися з чистою й простою людською?

Почуть кохання до неї, мов мука повічна,

Зіткнутися з реальністю жорстокою й злою.

З'явилася ти пред моїми очима зненацька!

Неначе яскрава меж темного неба зоря.

От на початку являлась тінню простою,

Як раптом повстала мар серед святою.

Бліда шкіра й пшенична коса,

Одні кістки й судьба непроста.

Стоїть над тобою, мов смерть із косою

Вичікує мить розлить горя рікою.

Одначе я нечисть, страшенне відріддя.

Із серцем відкритим, позад без ребер

І як же ти вбачила ідею повіддя?

Краси, чистоти, наш обрис вівер.

Хіба ти щастя побачиш, благ і турбот?

У компанії монстра історій й казок

Адже кожен казав не в'яжися із злом.

Страшенні страждання лиш мойра відьом.

Не вірю, що окрай мене така сама

Творіння нехрещене, жахливе, гидке.

Але якщо вийде, мов туйки все правда.

Назавжди прекрасна, святе й дороге.

Отак усе й сталось, скінчилось...

Край сонця, твій дальній похід.

Невже ти все ж не награлась?

Проте довелося врешт-врешті піти

Тремчу мовби листя, горю, як пожар.

Хапаю за руку, напасть, сум, сльоза

Посунуся ближче, відчую весь дар.

Цілунок, мить щастя, чаклунка і я.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Сад

Коли сонце гасить зорі.

Коли очехмари сушать землю.

Коли спить туман. Весняний стогін.

Зникає дорога до Саду. Бог з нею.

Коли сонце гасить кривавим

Горбатих повітряних старців.

Коли наїдаються снами.

Закрита дорога. Бог бачить.

Коли ржавий місяць хапає

В полон неуважних селян.

Коли натякають галкáми:

Бог стежить. Чуєш, він там!

Коли дорога до Саду

Повзе поміж щастя й грибів.

Спокушає корисливість яблук.

Полює невтомний Змій.

Амінь.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Гастромагічний туризм

Килимами вкрито все у цій хатині,

І гаряче зілля вариться в кутині.

Я сиджу на ліжку і точу льодяник,

Варто б вже тікати, О, імбирний пряник!

Кажуть всі, що нечисть, всі ці відьми дикі,

Кажуть, що їх чари темні і безликі,

Та вони не їли їх солодкі ласи,

І не гомоніли з привидами в рясі.

Вони, хоч і дикі, майже нелюдимі,

Ну а хто в цім винний?

Бісолюди й свині.

Люди їх ганяють, кругом по всім світі,

А ці милі дами пробачають злидні.

Хоч в труну загнати будь-якого ката,

Взмозі ці чаклунки,

Способів багато!

От і я веду вас до цієї думки,

Привітайтесь щиро до будь-якої чаклунки.

Станьте її гостем і мерщій до мене,

Бо я дуже ласий на... О невже пельмені?!

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Уривок з поеми "Закоханий у мавку"

А мавка все дивилась,

Як парубок щомить.

Ставав усе біліший,

Вона ж, як маків цвіт.

Палала наче солнце,

Сміялась, мов дитя.

Була вона не ладна,

На власні почуття.

Та насміявшись вдосталь,

Напившися в біді,

Вона поплаче вперше,

В короткому житті.

Вже люди лісом линуть,

Шукають хлопчака,

І упіймась мавка,

Пручатись не змогла.

Її казнили люди,

А байка ця повік

Блукає диким лісом,

Цвіте, як маків цвіт.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83604коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: