🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Інше (991)

Крихта льоду

Снігова королева приїздúть в наше місто щороку

Я чекаю її - усі вікна і двері розкриті.

Морозна красуня запуска крихти льоду в суворі північні вітрú

Я стаю проти вітру, так ніби ці крихти - дари

- Снігова королево, все що маю я - забери!

Залиши мені сльози і слід на розбитім склі.- простягаються руки увись до безкрайніх хмар,

і з рота беззвучно виходить пар.

Знущання і чвари розривають на шмати згірше жорстоких вовків

Я не можу кричати - мій голос тихіше води.

- моя королево, залишайся зі мною, допоки не зникнуть сніги

Залишайся, допоки весь біль не затихне.

Залишайся у пам'яті - така, якою ти є

Твої вади, брехня і лякаюча у безвладді сила.

Холод скує мої рухи, зафарбує білим нав'язані людом думки

- Я лишуся з тобою, хоч серце моє забери!

Я схиляюсь в поклоні, чолом торкаю подолу зими

Мереживо з льоду пускає холодні цівки

Снігова королева не ранить мене, але точно уб'є.

Кров у горлі, мов лава, та скільки не плюй - пече

Володарка зим не втомилась сидіти на троні

Я іду повз хуртелицю, магія кличе і кличе.

Ехом б'є по вухам, свист заглушає думки

Я нічого не чую, а бачу - блискучі сніги.

Я заходжу у замок, лунко гупають двері

Шлях назад перекрито великими брилами льоду

Я заходжу все далі, ноги самі ведуть, не має значення воля

Піднімаю очі - королева осяйна. Велична. Чужа.

Її усмішка ранить розбите й холодне серце

Крихта льоду заходить все далі углиб, ніби скло

Я не бачу нічого, лиш постать її сріблясто-багряну

Вона дивиться хижо і наспівує пісню вітрам.

- Ти пішов в невідомість, хоч доля твоя й нелегка.

 Наздогнав мої сани і до самих воріт дійшов.

Знову погляд. Тепер він точно останній

 Я тону в прозорих очах, а за мить відчуваю холод на власних устах.

***

В комині бушує полум'я  і шелестить у куточку кіт

Гримає шибка, гнана вітрами знадворку

Ти засинаєш під казку старих мудреців.

Вони склали багато казок, та ця в книзі - остання.

Відчуваєш биття серця матері, вона дихає рівно,

Поправляє пасма блідого волосся.

 

Тепла ковдра обіймає тебе і ти поринаєш у сон.

 Мати вийшла з кімнати, надворі гуде хуртовина.

На півночі замок стоїть уже тисячі зим

- Спи міцно, мій сину. Вона повернеться не скоро.. -  на колінах Зими щось мале вона пестить і гупають двері, і вітер ховає фортецю під тонами снігу..

31.08.2023

...

Рен

Чи можна вірити всім?

Як на землі жити без віри?

Хоч і всім себе не довіриш.

Люди можуть не сказати нам правду,

Вони хочуть, щоб ти повірила їм назавжди.

Я не довіряю з першого разу,

І вам раджу - придивитися спочатку.

Краще перевір, а потім повір,

Щоб не було боляче коли зрадять тобі.

Віра - це сила, що у серці горить,

В неї є крила, вона з долонь твоїх летить.

Нехай здається, що на словах вони щирі,

Але й обман приходить разом з ними.

Нехай люди мовчать, а ти йди своєю дорогою,

Зберігай віру та внутрішній спокій.

Вір у себе - в свою спроможність,

І тоді без сумнівів - ти станеш переможцем!

...

Яна Янко

Скажи, тату...

Скажи, тату...

Тату, скажи, тобі сниться як ти літаєш?

Як розсікаєш крилом блакитне небо?

Від темних дум і безглуздих фраз вислизаєш...

І забуваєш, де межа між буваль і небуль?

Як ти всіма грудьми дихаєш у зорю з вітрами?

Та як пронизаний ніжною волею світла

Пісню співаєш про Вічне Кохання зі світами...

Даруєш мить падіння у рай теплого літа?..

Як ковзає адреналін у венах ніжним спокоєм,

І наповнюються змістом усі дні сподівання?

Як десь у серці потужним солоним прибоєм

Море і небо повінчані... і немає мовчання?

Тату, а скажи, чи існують крила

Ті, що несуть в далечінь заповітних мрій і свободи?

Як гадаєш, чи стоять такого зусилля

Ці миті в небі?... Скажи, тату, тобі сняться польоти?

~18•11•2017~

Кліп з моєю декламацією можно подивитися у вкладці "Буктрейлер"

...

Lexa T Kuro

Повернуся

Вірю нескінченно в сузір'я Вічної Любові...

Якщо покличеш, я повернуся крізь холодні далечіні...

Чумацький шлях - мій фарватер... зірки - вогні кольорові

І мости крізь віки... де наші ритми од нині...

Я тебе знайду серед мільйонів вітрів,

Де волею в серці твої слова-океани...

Нехай тягнуть мене грози... але світло огнів

Твоїх очей для мене вічний шлях у покої нірвани...

Нехай закине мене спрага мандрів в інші світи,

Холоди всі дороги зітруть у щасливе "завтра"...

Я почую твій поклик крізь кришталеві віщі сни.

Обов'язково сили знайду, щоб повернутися... Бо чуєш, ти цього вартий!

~грудень•2016~

P.S. Кліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці "Буктрейлер"

...

Lexa T Kuro

Миші

Одного разу в мертвій тиші

Я зрозуміла одну річ:

В масштабах космосу ми – миші,

Немає в цьому протиріч.

Як гризуни лаштують нірку –

Пом'якше пір'ячко і пух,

Ми обставляємо домівки

І проганяємо з них мух.

Вони вмиваються – і в поле

Добути їжі на сім'ю.

Так само й люди. Риєм нори,

Ставімо ґрати на тюрму,

Гриземо вічно то насіння,

То одне одного гризем,

І забуваєм про коріння,

Яке тримає чорнозем.

Все біжимо кудись по справах,

Ми промайнемо – і нема.

Ховаємося по підвалах,

Бо нагорі котів сповна.

Ми відкладаємо у шані

Зернятка з стиглих колосків,

А восени листки баграні

Ми геть змітаєм зі шляхів.

В масштабах космосу планета –

Якесь мишачеє кубло.

Як в нього вдариться комета –

Її ми також згриземо.

11.09.2023

...

Іра Соєр

Біля штурвалу

Літати й не падати – не існує, на жаль, такого дива.

На жаль, ми не боги, хоч стоїмо біля штурвалу корабля.

Кожний у чомусь дитина, негідник, мудрець,

Який воскрес через біль, але від інших топив своєї душі якоря.

Хоч на шахівниці, хоч на дошці долі

Не підсумками сенс, а у рішеннях прийнятих собою...

Скільки ігор богів коштують ці миті боротьби,

Якщо кожен по зустрічній за своєю "віщою метою"?

Курс до екватора життя, або ж у трюм, до богів,

Де земного вже ні на йоту, продано за пістоль...

Проводжаючи з причалу, сяяла душа на заздрість чортам,

Відпускаючи корабель у "політ", на губах застигла сіль сумом доль...

І візерунком вузлів заплітає шлях у рівень вод...

Де на палубі місце перпендикулярно яскравій зорі?

Боги прощають один невдалий у пекло похід,

Але не вміють прощати, якщо ти довго пануєш на хвилі.

І коли ляже на обрії паралеллю земля,

Переможець не зможе направити назад додому корабель свій...

Вибачиться, проститься, потопить душі якоря

І з усієї сили з відпливом у світанок, адже там новий бій...

~20•11•2017~

P S. Кліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці "Буктрейлер"

...

Lexa T Kuro

Ви

Я буду читати, творити, рвати листки на шматки.

Писати, знову рвати і знову проганяти настирні думки.

Рух запальничкою, курити, підпалити шматок паперу на якому написане Ваше ім'я.

У погоні від темряви, спинитись, перевести дух, глянути вгору і згадати значення слова «сім'я».

Я буду задихатися, тонути, гребти, щоб нарешті зустріти холодне і непривітне дно.

А Ви схоже уже й забули як усміхатися, а втім, я вас не засуджую, адже я це я, а Ви лиш героїня свого кіно.

Я буду нерозумно бити кулаки об скло, роздирати порізи та гоїти рани.

А Ви? Ну, Ви і надалі ховаєте своє нутро і жахаючись театрально прикривайте рукою уста. Вам байдужі усі мої пройдені стани.

Однак, я не впевнений щодо того, як же Ви виражаєте свою прихильність.

І якщо вже на те пішло і мова зайшла про любов, я ніколи не бачив щоб ви виявляли до чогось пильність,

але водночас Ви надзвичайно чуттєва та рада з піднесенням прийняти нову ідею.

І, не хотілося б вас відлякати, але я тільки з Вами полізу у цю Епопею.

Мені варто спинитись і перестати белькотіти так багато різної дурні.

Але якби ж я не знав як ця дурня потрібна мені, і в першу чергу Тобі.

...

Green mermaid

Фортеця сумління

Безмежності свідомості немає краю.

Перед очима знову виникає лабіринт,

Притаманної мені природженої кари

Губитись в помислах майбутніх днів.

Керований благим бажанням до спокути

Утрачених можливостей, будую плани

До розкриття глибин незвіданого духу,

Пізнати міць емоцій первозданних.

Заради невловимої душевної відради,

Блукаю залами фортеці сумління,

Руйную наглухо закриті брами,

Породжену в'язкими сумнівами тліні.

Розриваючи цупкі зв'язки з минулим

Вертаю поступово панування волі

Над плином існування, ламаю мури,

Що блокували стежку долі виняткову.

...

Інгвар

Тепла осінь

Плюс двадцять п'ять сьогодні. Так!

Чудова, тепла осінь.

Не хоче в холод ну ніяк,

А може літо досі...

Насолодитися теплом

Ми наперед не можем.

Щоб не забуть, фотоальбом

Згадати допоможе.

Яскраве листя у танку

Кружляє в хороводі.

Не відпускає ніч п'янку

Та місяць в супроводі.

За цим теплом сховаю страх,

Що так мене дратує.

Нехай заплутає в зірках,

Та й спокій подарує.

Війна спаплюжила усе:

Цю осінь, землю, небо,

Бо тільки смерть та зло несе

Москаль до нас ганебно.

Та сила нашої землі

Століття була з нами.

Нехай волають у кремлі,

Що були десь братами.

Своє назад ми повернем,

Не віддамо нікому.

Насолоджуся теплим днем

Я восени свідомо.

...

Гала

Цей день

Пахощами квітів сповнене повітря,

Сліпить погляд вранішнє проміння,

Стою посеред поля у очікувані дива,

Оточений пучками золотого жита.

Вітер куйовдить кучеряве волосся,

В танок збираючи пилок полину,

Гуляючи простòрами рясної ниви,

Оздобленої дикими різновидами проса.

Ледь чутно гул від крил робочих бджіл,

Пухнастих вартових земного процвітання,

Яким незнаний спокій безпорадний,

Лишень обов'язок уберегти природний мир.

Відчув Я раптом, щось крокує по руці.

Дивлюсь, а це лиш лапками перебирає

Сонечко червоне, не маючи наснаги,

Втомлена напевне, знов пірнути у політ.

Акуратно, щоб раптову гостю не злякати,

З місця зрушився, не маючи чіткої цілі,

Шляхом, подібним до тісної ринви,

Лиш уперед, не озираючись, пихато.

...

Інгвар

прозріння в "короні"?...

"...перший ти чи останній,

в натовп втиснутий щільно -

важко йти в цій отарі,

в безумі злому що суне

в зашморг влаштований в часі

блукань у болоті злиднів.

де кожній дрібниці радієш,

які б не помітила навіть

людина в здоровому глузді -

в статистиці посередня,

нормальна людина

з освітою...чи без освіти,

ти ж як лох той радієш

всілякій оманній дурниці.

овації твориш...та свято

влаштовуєш...весь в облуді!

принижений ворогом, "братом"

якого нарік так щиро

у сліпоті своїй темній...

та, певне, невиліковній.

бо кликав його наче Бога -

благав розбомбити хату,

залити лайном вітчизну,

знищити вщент державу..." -

отак міркував, задихався

вмираючий мешканець міста,

середній в статистиці зрадник

міста свойого,

вітчизни,

заклятий ворог країни.

лежав у брудних простирадлах

в куті за тілами хворих -

таких же як він байдужих

до себе, людей, до світу.

в занедбаній цій будівлі

лиш нині згаданій містом -

в лікарні без ліків майже

і майже без лікарів.

та він не забутий! - постійно

є під прицілом постійним

"братішкі" - того окупанта,

злодюги, зомбі, засланця...

і сумніву тут немає -

на мушці своїй він тримає

мешканця, що помирає... -

в прицілі гнила його сутність.

і вистрілить! без проблем тут -

прошиє чергою миттю,

як щойно дізнається вбивця

про сумніви ті всілякі,

думки непотрібні, крамольні!

вагання ворожі та хворі.

авжеж! - за тим його звали,

вмовляли та замовляли -

знищував, щоб живе все

на цьому клаптику світу... -

геть чисто усе по степу!

навіть крихтини того,

що глуздом здоровим зветься.

...

Ем Скитаній

з переваного вірша

вірш складав

наче нервами.

кинув його

незавершеним,

хату коли затрусило

хвилею

з вибуху сильною.

вилаяв орків московії

за хату

занепокоєний!

та зі свойого двору

дулю

кремлівській потворі,

тицьнув північному сходу

з прокляттям ординному роду -

всій озвірілій зграї,

що нишпорить

в моїм краю,

погар лишає,

пожежище,

мостить смердючі лежбища

в селах,

в містах мародерених

вітчизни моєї...

по теренах

гатить

від оркостанії

всім, що там є,

до останнього

нечисть,

рашистська наволоч

повна

людиноненавистю,

сповнена надто зловтіхою,

страхами,

жахами,

лихами,

істерикою божевільною

та реготом

з люду

вільного,

жадібністю ненаситною

та лиходіями спритними,

жертвами многоликими

у війні

від початку

дикою... -

це коли межі на мапі,

обводи

пилом по світу,

попелом.

і з того радіють

розбещені

в кремлівських

палатах

безуму...

...

Ем Скитаній

Про котів та старість

Застуджене літо кульгає до вересня,

Руки впускає в пухке павутиння,

І знає, що серпень ще скоро не вернеться,

Та осінь тут зовсім ні в чому не винна.

Котики лапками гріють веранду,

Розмоклу від сліз та самотню від старості,

Де бабине літо блукає безладно,

Де ґанки скрегочуть тихо та жалісно.

Із плеса заносить осінньою вогкістю,

Вітер стиха торкається спинок,

Своїми руками до котиків горнеться,

Озера туманні холодить невпинно.

Коти сторожують вижовкле листя,

Посивіла шерсть витає над вікнами,

Запахи яблук та мряки сплелися-

Передвісники осені, не завжди привітної.

...

Наталія Храпчинська

Весна

Весна?

Вона життя моноліти,

Розгалужені, вквітчані віти.

Щоб в кожному вдиху,

У кожному подиху вітрі —

Весна.

Весна?

Вона птахи і дракони,

Трава та сади, силачі-терикони.

Аби у кожному вдиху,

У кожному шелесті нивки —

Весна.

Весна?

Вона гул, і гуркіт, і стони,

Метал, порожні вугільні вагони.

І у кожному рику,

У кожному крику лелеки —

Весна.

Весна?

Вона води, і ріки, і грони

Озер-кар'єрів. Степи невагомі.

І в кожному вдиху,

У кожному стогоні криги —

Весна.

04.03.23

...

Данила Чаглій

Світи мої!

Світи мої!

Незібране колосся,

Нетоптані, незвідані стежки.

О дикі гори

Й вічні дивна осінь.

Кришталь на дні думок і сірих днів.

Світи мої!

Туманів Авалони,

Я знаю вас — і долю вашу, й смерть.

Як мати наче,

Як творець історій,

Дивлюсь на часу безперервний біг.

Світи мої!

Неписані, незнані.

Таїнство описів, пригод, дитячий сміх.

Літописи,

І мови, і хорали.

Хто ж я для вас? А хто для мене ви?

Світи мої!

Ви спочивайте тихо,

Як я одвік не зможу відпочить.

Мої сяйні,

Улюблені перлини,

Живе в вас велич тисячі соліть.

19.09.23

...

Данила Чаглій

Найтриваліша атака

Найтривалішу атаку

Львів відчув на со́бі вніч.

Що ж чекать від того шлаку,

Що зібрався крізь сторічь.

З Краснодару запустили

Цілу зграю дронів тих.

Волонтерський склад спалили,

Декілька будівль пустих.

Робітник загинув - хлопець,

Двох знайшли рятівники.

ППО - наш охоронець,

Ми - її всі боржники.

З 18-ти Shahed-ів

Аж 15-ть збили там.

Небезпеку кремль розгледів,

Вкотре «допоміг братам».

Львова їм здалось замало,

Південь вніч тако́ж не спав.

Знову там зерно палало,

МЧС отримав справ.

Зібралася Асамблея

В США обговорить,

Втихомирить як кощея,

Що у бункері сидить.

Дивовижно, що наш уряд

За зерно у суд подав

На країни, що є поряд,

Знову уряд в позу став.

Дипломатів там немає,

Хочуть зразу та й усе.

То про що ж наш уряд дбає,

Негатив як всім несе?

Ні, війна їх не навчила

Вдячним світу, друзям буть.

Сподіваюсь, що відкрила

Очі всім про влади суть.

...

Гала

День 572

Декілька кроків важливих зробили

Хлопці в районі Бахму́ту,

Селища три від ординців звільнили

Чим спричинили їм смуту.

Вільна, нарешті, Курдюмівка стала,

Що залишилось від неї?

Цілих будинків немає. Навала

Втілила власні ідеї.

Визволить важко бу́ло Андріївку,

Ворог за неї вчепився.

Довготривалі бої за Клещіївку:

Звільненням кремль захопився.

Це стратегічний плацдарм щодо наступу,

Де окупант окопався.

Рівних не було рабському заступу,

Тож за окопи й тримався.

В Мінобороні перестановка,

Зміна заступників оптом.

«Шуфрич в суді» - цього заголовка

Геть не чекали болотом.

Гарні новини з Донецька доходять,

Вибух у центрі відбувся,

Дах обвалився: захист підводить,

В хаті Пушилін замкнувся.

Каже, що він у безпеці натомість,

Вибухів він не боїться.

Це не єдина його нерухомість,

Має ще де затаїться.

Гарні новини сил нам додали,

Кожному, хто їх чекає.

Зникнуть з країни фашисти-вандали,

Вся їх москальская зграя.

...

Гала

Пам'ять

Пророчі знамення спіткали мій розум,

Невтомним вогнем палає душа.

Кайдани сумління, просочені мором,

Резонують бурхливим порогам буття.

Пристрасним гімном життя небокраю,

Відлунням дзвінким хаотичних подій,

У роздуми знов непробудно пірнаю,

Щоб сповнити сенсом шлях непростий.

Нестримний потік турбулентних історій

Безвісті зниклих років існування,

Породжений хвилями рясної епохи,

Оздоблений сумішшю емоцій незламних,

Насичує храм почуттям рівноваги,

Несвідомим балансом у кузні тривог,

Бажанням продовжити повість незнану,

Пізнати майбутнє незвіданих строк.

...

Інгвар

2-3

17 вересня 2023

Літо чи зима,

Згадка вже зайва.

Ейфорія, радість!

Дивна новина,

Руйнування очікувань

Але не розчарування.

Мале та грайливе,

Тебе вже не стало.

Брехня та корисність?

Забути вже варто.

Роки ті давно минули,

Від того що було й сліду не зосталось.

Можливо й на краще що ти цього не бачив?

Заміна сталась?

Ні, це щось нове.

Але тяжко все своїми словами назвати.

Втрата за втратою знову,

Де знайти сили щоб на все вистачало?

Хочеться розірватись.

Та маю триматись.

...

Maynuta

Згасло

15.09.2023

Щось згасає,

Та ми цього не бачив.

Цього й не кожен відчуває,

Та мене від цього ламає.

Життя ллється далі,

Та чомусь кольори вже не такі яскраві.

Розкажи як мені жити далі?

Як знайти на це бажання?

Сенс в житті якщо воно пусте?

І люди кажуть що все можна пережити,

Та ми забуваємо що цього потрібно ще хотіти.

Ти хочеш жити?

Цей світ для тебе досі такий самий?

Можливо в нього нові барви?

Уявлення і факти,

Чи є сили розібратись?

Немає.

Згасло.

...

Maynuta

Ешелони

Пітьма наступає темними ешелонами потягів.

Готуйтесь, браття, до ядерних снігв,

До ударів вогню, що світ спопелив,

До крику свободи, що світ полишив

На плечі могутніх герої світанку,

Що, не шокдуючи сил, воюють до ранку.

Пітьма наступає, ешелони йдуть,

А хлопці зі сталі пройти не дають.

Тримають надію в найдальшій кишені,

Бо все, що цінили - давно вже на Небі.

Не за себе стоять в бою вояки,

А за тебе, щоб мав ти кого берегти.

...

Любомир Вольвач

радіння воді

1.

милуюсь річкою світання

та грою світла у воді.

і сонце весело на ранні

покличу в гості у свій дім

(як то зробив поет великий

у спеку...та не восени).

...і поруч сонця ясноликий

світилу мовитиму сни -

про сни, подовжені у мрії.

у чарування, у дива!

там у садах шепочуть змії

жагою сповнені слова.

і квіточки спокус утомних,

сирени, музи...Аполлон

торкає струни дзвінкодзвонні

і співом зманює в полон -

в полон кохання, у розваги,

в бенкети в оргіях бучних,

здійнялись де стягці та стяги

гулянь веселих, свят гучних.

гармати залпами звітують,

що то все явне. а не сон.

і фейєрверками нотують

кохання вічне як закон...

2.

...аж ось - печальна сіра чапля

відлунним озовом в туман.

стемніла річка світла раптом... -

то води впали в океан.

і сонце вже давно у небі

раз по раз зирить з-поза хмар.

......я вип'ю кави з бутербродом.

вдягнуся швидко та піду.

нафантазую ненароком

смазливу "змійку" на біду. -

вона обернеться у фею!

у чарах звіється біда.

підхопить нас обох із нею

осіння лагідна вода -

вода відречених у світі

не завжди славних перемін.

і ми потонемо у сітях,

у водних сплесках шепотінь.

і річка хвилями невтішна

до ранку стишена засне...

...засяє в небі місяць ясний.

дивлюсь на нього у вікно.

по склу сковзнуло листя красне -

то місяць в річку...в саме дно.

...

Ем Скитаній

Надія

Залите кров'ю серце на долоні,

Що відбиває свій останній вже удар.

Ховало почуття із мармуру в колоні

І до кінця таїло диво-сонця дар.

Не було сенсу рахувать хвилини,

Що тихо шепотять землі уста.

Бо те минуле, що минуле і до днини,

Навіки упокоїть в собі тиша та.

Ти міг би і кричати, й бити стіни,

Але забракне духу й не дарма.

І не одна душа зреклась тієй провини,

І не одную душу карма віднайшла.

І ось у оповитим Богом місці,

Де не гроша цінуєш, а любов.

У храмі цінності, хоробрості і честі

Погасле серце вмить забилось знов.

...

Green mermaid

Свято Рош ха-Шана

Розгулялись іудеї

Новий рік святкують.

У євреїв корефеї -

Так собі міркують.

Кожен рік до України

З цим всі прибувають.

Ні ракети, ні руїни

Їм не заважають.

Рош ха-Шана відгуляти

В Умані - святеє.

Марно їм забороняти,

Ігнорують теє.

Там збираються хасиди

(Іудеїв гілка).

Не тому, що краєвиди,

Там забита стрілка.

Правнука Нахма́на в місті

Кажуть є могила,

Тож події урочисті

Для хасидів - сила.

Приїжджає їх багато

Тисяч тридцять-сорок,

Ось таке велике свято,

Та сміття - геть морок.

Звісно, люди заробляють

Поки гості в хаті.

Всі ж їдять, житло знімають,

Хоч і не багаті.

Звикли в Умані до свята,

Щиро зустрічають,

Про повітряну тривогу

Всіх оповіщають.

Будем всі ми сподіватись

Пройде без ексцесів.

Місця всім одраз сховатись

Вистачить від стресів

...

Гала

Роздоріжжя чи ні

Роздоріжжя емоції,

Роздоріжжя життя.

Поганий чи хороший?

Який ти вчинок зробиш?

Обставини чи досвід?

Причини й наслідки

Прийняти готовий?

Ким будуть вважати тебе інші?

Ким станеш ти для себе?

Філософія чи просто життя?

Постійний вибір,

Постійний вплив.

Тут немає паузи

Як би ти не хотів.

Абстрагуйся під ритм,

Звикай

Наздоганяй.

Йди під стандарти або провались.

Роби все щоб вважали хорошим.

Роби так щоб вважали крутим.

Через час

Через досвід

Можливо станеш тим хто хоч щось значить.

Та чи знайдеш ти час побути собою?

Чи знайдеш ти час і взагалі їх,

Своїх людей.

Однодумців.

Зітрись повністю, або гори яскравіш

15.09.2023

...

Maynuta

Маска сміливості

Її найбільшою проблемою були дешеві тіні на очах,

Якщо не зважати на опухле обличчя після сліз по ночах.

Вона сміялася, а інші просили її бути трохи скромнішою,

Хоча вони і не знали, як вона намагалась бути сильнішою.

Вона- дивакувата панна, що постійно ходить в пальті,

Бо надумала ховати шрами, що до шкіри приїлись на її лівій руці.

Вона упевнена, що у житті над усе цінується любов,

Тому робить усе щоб ця сумнівна річ не попала в її кров.

На купюри із Франкліном дивилась як на прості папірці,

Адже саме фотографії були найціннішим в її гаманці.

Вона б віддавала свої наївні й непотрібні дитячі мрії,

А все ж, їй зараз зовсім не потрібні нові, світлі надії.

Вона бачить красу там, де інші лиш купу сміття,

А все тому, що більш за все тепер цінує людське життя.

І може б вона і хотіла бути врешті-решт як усі..

Але це ніколи не збудеться- надто чорні демони в її душі.

...

Green mermaid
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
Теж літератураАрсен Гребенюк
01.10.2023
Агов! Не чули? Не знали? Вийшла книга "Український бестіарій" про істот української міфології. Це ар ... Детальніше
Лампова готикаКнигоманія
01.10.2023
Теплої всім нам осені:) День стає коротшим, погода похмурішою, а в душі прокидаються похмурі нотки. ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76647коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: