Грім і білина
ㅤㅤㅤㅤㅤАкумуляція
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤмиттєвий спалах
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤгрім і білина,
у далині зростає вершник — громова стіна.
В душі вирує вітру буйний норов,
а в контурах грудної клітки
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤсидить понурий кондор.
І тягнеться доби стріла, й між вічі
впада останній шанс
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤпопасти нам в один вагон,
щоб двічі подивитись в твої очі, трохи
вдихнути літню спеку й юний спокій.
Десятки раз запутатись думками в косах,
та хоча б разок сказати те,
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤпро що не в змозі й досі.
В тенета слів сповиті пасажири,
у смутку дня мрійливо гомонять про днини,
а в спектрі відблиску в кінці вагона
ти стоїш вродлива та безмовна.
Й красі твоїй, слова, що вітер,
який несе до вух зівак лишній епітет.
Вроді — потрібен лиш спостерігач
ㅤㅤㅤㅤㅤта замурований у плині часу час.
Я так боюся — боюся просто підійти,
цей день був відміченим в моїм календарі.
Я слово дав "собі" й "тобі" уявно.
Ти подивилась мимо мене, явно
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤу кінець вагона.
ㅤㅤㅤГолос — вириває, кидає і шматує.
ㅤ— Шановні пасажири кінцева станція
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤ"Спорудна"
Хвилями юрба підноситься в вагоні,
вимиває із трамвая всіх зівак на вході.
Ти спустилася повільно,
починає іти дощ — не сильно,
але достатньо,
щоб ти відкрила парасолю — синю.
Практично гублячи тебе серед голів,
іду щоби сказати — як тебе хотів.
І так вже близько я до цілі,
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤзібрані в кулак всі мої сили.
ㅤㅤㅤㅤАкумуляція
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤмиттєвий спалах
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤгрім і білина.
Палає парасоля й ти лежиш німа,
у полум'ї — убите богом янголя.
ㅤㅤㅤㅤАкумуляція
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤмиттєвий спалах
ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤгрім і білина.
ㅤㅤㅤ ㅤЗнову все спочатку,
ㅤㅤㅤцей цикл — все моє життя.
...
Дмитро
