Грім і білина

ㅤㅤㅤㅤㅤАкумуляція

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤмиттєвий спалах

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤгрім і білина,

у далині зростає вершник — громова стіна.

В душі вирує вітру буйний норов,

а в контурах грудної клітки

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤсидить понурий кондор.

І тягнеться доби стріла, й між вічі

впада останній шанс

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤпопасти нам в один вагон,

щоб двічі подивитись в твої очі, трохи

вдихнути літню спеку й юний спокій.

Десятки раз запутатись думками в косах,

та хоча б разок сказати те,

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤпро що не в змозі й досі.

В тенета слів сповиті пасажири,

у смутку дня мрійливо гомонять про днини,

а в спектрі відблиску в кінці вагона

ти стоїш вродлива та безмовна.

Й красі твоїй, слова, що вітер,

який несе до вух зівак лишній епітет.

Вроді — потрібен лиш спостерігач

ㅤㅤㅤㅤㅤта замурований у плині часу час.

Я так боюся — боюся просто підійти,

цей день був відміченим в моїм календарі.

Я слово дав "собі" й "тобі" уявно.

Ти подивилась мимо мене, явно

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤу кінець вагона.

ㅤㅤㅤГолос — вириває, кидає і шматує.

ㅤ— Шановні пасажири кінцева станція

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤ"Спорудна"

Хвилями юрба підноситься в вагоні,

вимиває із трамвая всіх зівак на вході.

Ти спустилася повільно,

починає іти дощ — не сильно,

але достатньо,

щоб ти відкрила парасолю — синю.

Практично гублячи тебе серед голів,

іду щоби сказати — як тебе хотів.

І так вже близько я до цілі,

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤзібрані в кулак всі мої сили.

ㅤㅤㅤㅤАкумуляція

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤмиттєвий спалах

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤгрім і білина.

Палає парасоля й ти лежиш німа,

у полум'ї — убите богом янголя.

ㅤㅤㅤㅤАкумуляція

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤмиттєвий спалах

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤгрім і білина.

ㅤㅤㅤ ㅤЗнову все спочатку,

ㅤㅤㅤцей цикл — все моє життя.