равликова мрія

хотів розпочати перший твір тут одразу з клятої війни...але я великий оптиміст...тому і... - равликова мрія.........

піду на скелю -

там ласо хмар

кинуто знехотя вітром зітхання

і плай наче плаз,

що вічно повзе до вершини.

звідти,

ламаючи всяку рослинність,

брили з гуркотом падають вниз.

там,

над нею

дугою горнеться райдуга

до роздолля між блискавок хмар.

там у кареті катається грім

і буревій оберемками цвіт

висипає на села, селища і міста

на похмурих людей,

на дітей, що поглядом цілять у сонце.

там, на скелі,

на вершині самій

ловелас буревій в обіймах смішливої райдуги падає вниз,

хапає коней за гриву, що возять карету грізного грому,

котрий кидає блискавки у буревія.

але обійми його заміцні!

...на скелю піду

від скельної тіні,

аби звідти поглянути вниз.

тінь сягає від неба до моря.

від сяяння блискавок

тінь золотаво-зелена.

зі співом пташок

в ній весело й вільно.

там проходжаються газдами звірі -

сонце над ними короною з променів.

під скельною тінню

травоїдні щипають траву,

а хижаки полюють на травоїдних;

в павутинних тенетах

б'ється комаха;

бабки леліють прозоро тоненькими крильцями в синьому небі

і тому такі красиві над квітами;

співає вечірню цвіркун

і коник вистрибує вище за всіх,

питається:"...котра година?..." -

і карколомно скаче до хижі;

мурашки у клопотах,

ніколи й глянути вгору -

стурбовані сонцем за скелею в пізню годину

та буревієм грози,

що не скелі розгойдує райдугу.

...піду на скелю,

подивитися - в чому там справа?!...

якщо не розчавлять,

звичайно.

що мені час -

в мене дім за спиною........