Я йду по вчорашньому Києву

Я йду по вчорашньому Києву. Чи то Львову. Чи то Рівному.

Озираюсь на свої мрії.

Милуюсь надіями.

Тут я любила. Тут я жила.

Тут я творила. Тут я була.

Я зосталась в минулому. З якого нема вороття.

Я ще пам’ятаю себе. В тому Києві. Чи то Львові. Чи то Рівному.

Пам’ятаю свій сміх, пам’ятаю незрошені сльози.

Я чітко пам’ятаю свій взір, що падав на майбутні дороги.

Я пам’ятаю свої незламані крила.

І безкінечні задуми. Чи то надії. Чи мрії.

Та йду я сьогодні Києвом. Чи то Львовом… Чи то в Рівному…

Озираюсь назад, та не бачу того мрійливого.

Таке все буденне, безнадійне, попелом всипане.

Та я все ще пам’ятаю…

Як йшла по вчорашньому Києву…