Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #романтизм (10)

Печальний лицар

Бреде повз нас сумний, безкровний лицар,

Об землю б’ється отупілий меч,

Примарилось йому одне обличчя,

Подібне до примар його предтеч.

Ця Дама давня бранка менестрелів,

Трувер її оспівував красу,

Дарма, що більше за солодкі трелі,

Спізнати не доводилось йому.

Гряде в старих, розбитих обладунках,

Прекрасна Дама зникла, як на зло,

О, жертви куртуазних поцілунків!

Яких ніколи й толком не було.

Від ніг упала тінь середньовіччя,

Упершись головою в горизонт,

Таких тепер у кожному сторіччі, -

На тисячу Фолькетів – Вентадорн.

Бреде, піднявши догори забрало,

Скрипить давно іржавий сабатон,

А герб на грудях вицвів і постала,

Не роза, а трояндовий бутон.

10.06.2019

...

Володимир Каразуб

Вона

Вона вирізала листки із щоденника та

Годувала безхатнів котів під звуки сирени,

Я ж дивився на неї з вікна квартири,

Де мав жити лише один місяць.

Ніхто не підходив — мовчки дивились,

А я не міг зрозуміти:

Чому на військових погляд такий холодний,

Чи можна до неї якось взагалі підступитись?

Я бачив як тиха й спокійна вона

Била бахвальних хлопів головою об стіну.

Мій сержант реготав та казав,

Що таку жінку ніхто не візьме за дружину.

Вона посміялась натхненно, коли раз

Піймала мій погляд з фрамуги балкону.

Можливо, я насправді її й не кохав,

Але не забуду ніколи.

...

Данила Чаглій

Земля

Не далеко - близько,

Не широко - вузько

Моя простяглася земля.

Там бузковим цвітом,

Жарким теплим вітром

Буяє душа моя.

І в небо, як гори,

Вперлись терикони,

І лине шахтарський сміх,

І на перегоні,

У зорянім полі

Чути як трактор стих.

Там тихі ночі

І чорні очі,

Там милий сестринський спів.

Там мідний світанок,

Поцілуй на останок,

Там наша любов між полів.

...

Данила Чаглій

Дім

У світі цьому, лиш один є храм.

Це місце сили, затишку й тепла,

Для кожного споруда ця мала,

Та в спогадах вона завжди велика.

Там пам´яти лишилися дитинства,

Мов літо бабине із вітерцем кружля,

Ви як дорослі тут, а там – були малям.

Коли ще на руках у матері гойдались.

Ви там росли і там навчались,

Що їсти можна, а що ні.

Що є добро і зло у світі,

І те що мамині ви діти.

І ось пройшло вже кілька років,

Повиростали в яблуні плоди,

Із рюкзаком, що більше вас самих,

Ви перший раз ідете в школу.

Увечері, коли той вулик стих,

Ви втомлені сідаєте до столу.

Як добре – на столі пиріг,

А вам нетерпиться назад до школи.

І знов пройшов десяток років,

Вже посивіли дужі явори

Ось скоро станете ви вищими людьми,

У вищих закладах навчання у вас буде.

Проте куди б ви не пішли,

Куди б вас стежка не звернула.

Удома вас чекатимуть завжди.

Очам приємні для вас люди.

Удома можна гарно відпочити,

Відкинувши усі земські турботи.

Там тепло й лагідно душа тремтить,

Де час – умова, сон – це мить.

Хоч може і далеко ви від дому,

Не забувайте що він є.

Що він стоїть – він вас чекає.

Завжди вас прийме й пригорне.

Удома нас чекає спокій з миром,

А може шум, і галас, й балачки,

Для мене дім – пташиний вирій,

Трава свіженька й небо синє.

Мене чекає вогнище печі,

Що біля степу все ще тліє.

Мене чекають буйнії вітри,

Що у квача зі мною грають літом.

Мене чекають батько і сестра,

Мене чекають мої друзі вірні,

Мене чекає весняна пора

Що наче кличе: «Прийди, прийди!

Прийди до мене, до ставка,

Почуй як жаби кумкають весело,

Почуй як квітнуть зорі та поля,

Прийди додому, сонця сину!»

Усі дороги приведуть додому.

І в затишку кінця весни,

У місці чарівному і святому,

Нарешті відпочинем ми.

...

Фока Фокс

Одиноке дерево серед поля

1

Надвечір'я, що межує з ранком,

Ми пропускаємо холодну ніч.

Дерево бринить цукровими соками,

Вітер свистить крізь пусті соломинки.

Я певно сказав би, що я твоє тіло

Руками нестиму по полю

Але ти зараз спиш, дрімаєш солодко.

І тільки тінню я твоє тіло вкрию.

Ти певно зараз не чуєш мене

Можливо, тобі зараз сниться хтось інший

Але я біля тебе тремчу від холоду

Руками розтрушу іній, просто заграю.

Візьму гітару в руки, розкрию свій голос

Заспіваю про те, як усе гарно

І я теж! Чуєш? Я теж гарний!

Незрозумілий, молодий.

У мені ще досі горить пристрасть.

Мені вже далеко не двадцять

Годинник на дереві пробив за вісімнадцять

Просто послухай. Мені це треба.

Так треба, аж смішно!

Я порву всі струни. Я випадково.

Просто я дуже нестримний.

Мене просто важко спинити,

Але ти ж умієш.. Я знаю.

Буду співати про милих дівчат

І посміхатись до тебе широко й жваво.

Ти не зрозумій неправильно. Зовсім ні!

Я ж кохаю тільки тебе одну.

Просто хотів подивитись на реакцію.

А я співаю. Горло горить пекуче.

Я більше скриплю ніж горланю.

Спи, моє сонце, спи.

Нас тут тільки двоє.

До нас ніхто не говорить, бо страшно.

Ми сатири. Ми німфи. Ми напівголі

І все це посеред поля.

Як це дивно, що зараз я, а потім ти

Будеш співати, доки хтось один у сплячці.

Ми з тобою кардинально різні

І зустрічаємось у надвечір'ї і на світанку.

Ти, моя мила, знаходиш мене постійно.

Це, напевно, тонкий, ледве помітний зв'язок.

Я цілую тебе тричі на день,

Оберігаю тебе від усіх.

А мене оберігати немає потреби,

Бо тіло моє все ж металеве,

А ти, моя мила, безбожний хрусталь.

Цікаво, Як тобі вночі жити без мене?

Цікаво, чи бачиш ти мене, як я тебе.

Від страху до жалю тільки крок,

Але ти йди. Йди і не оглядайся.

2

Надвечір'я, що йде після світанку.

Мій сон я тобі віддаю ласкаво.

Я вкрию тебе, але не собою.

Не себе я тобі віддаю.

Ти чужий мені, Я відчуваю.. Я знаю.

До печалі межа моя найтонша.

_______________Розумієш?

Але ти спиш.. знову спиш, а я говорити хочу

Я від цього тривожусь. Так дивно.

Ніч не минає безслідно,

Зорі шрамами лишаються на тілі,

Відблиском у моїх очах.

Це все безнадійно!

А ти просто спиш.

Ми прив'язані одне до одного,

Але я так більше не можу,

Не хочу це все терпіти. Пробач.

Це поле, це дерево, одне і те ж.

Вдавай, що ми добре знайомі. Вдавай.

Ти викликаєш у мене тільки відразу і жаль.

Вимушений жаль, щоб бути з тобою.

Ніч карбує мене, рятує мене.

Я давно втратила свій спокій.

Колись нам було добре разом.

Колись, пробач.. колись, але не зараз

І не мені з тобою..

Сльози на щоках.

Я не відчуваю абсолютно нічого.

Тому Я тікаю.

Прощай..

...

Вітольд Хмара

Марі

Я покохав Вас, Марі,

Солодка слина затопила

________________Пустелі.

Ми з вами одні,

Ми з вами одні у цій тихій

__________Солодкій пустелі.

Моя люба Марі,

Моя солодка і пряна Марі!

Я сьогодні веселий,

Я сьогодні невимовно щасливий.

Осінні пахощі затуманили розум

_________________________я спав.

____________Спав!____________

І не бачив, як світ годує мене

_____________Нелінійними снами.

Моя мила Марі,

Я сьогодні зустрів Вас.

Зустрів перед входом у маленьку,

Але нахабну і запашну книгарню.

Я сьогодні зустрів,

Я сьогодні зустрів

________Вас._______

Перед входом до бару,

А ви, моя легка Марі,

Мені просто кивнули.

Кивнули, Марі!

Це знак моїх люблячих

___________________Богів.

Я сьогодні нап'юсь,

Нап'юсь, я вам кажу,

Але з думками про Вас.

Моя Ви

Моя Ви, прекрасна Марі,

Моя!

...

Вітольд Хмара

Ще молодий

Я бачу перед собою молодого мужчину.

Його розпашіле тіло ще не покинула весна.

Я думаю про себе [мовчки], що він неймовірно гарний.

І ще не пройшли його журливі літа.

Він, напевно, палить, випиває вечорами

Десь у сільських клубах з друзями,

Та я не сварюсь на нього, йому ще можна

Відчути, що алкоголь не лікує рани.

Його тіло ще тонко дише любовними поривами.

Його тіла не торкались літні палкі квіти.

Він ще сам як та пахуча квітка,

Японська вишня на берегах Фудзіми.

Я бачу перед собою молодого мужчину,

Його розпашіле тіло вже знов чекає на вечну.

Ти, друже мій, ще дуже красивий.

Давай я тебе обійму.

04.11.23

...

Вітольд Хмара
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Чи був у вас період, коли ви взагалі нічого не писали? Причмелена графоманка
19.06.2024
Одного «чудового» дня в 2019-му році я вирішила, що більше ніколи нічого не писатиму, бо навіщо це в ... Детальніше
Ви не повірите...Книгоманія
20.06.2024
Вітаємо! Раді повідомити,що набір творів на конкурс Любов, смерть і некроманти зупинено. Автори,які ... Детальніше
Чому я проти взаємних підписок і т.д.Ілва Стрілецька
19.06.2024
Переді мною постала дилема. За останні декілька днів мені тричі пропонували взаємну підписку і обмін ... Детальніше
Де шукати бета-рідерів?Майя Монкут
06.07.2023
Де шукати бета-рідерів?🥲 Як на мене це моя основна проблема, я не помічаю усіх помилок навіть після ... Детальніше
Набір учасників на марафончик закрито.Крапка
31.05.2024
Якось непомітно розтанув травень. Настав червень. А це означає, що починається марафон!!! 🌑🌒🌓🌔🌕🌖🌗🌘🌑 ... Детальніше
«Вона розбивала серця і спалювала мости...»: міні тур поетки Зоряни Шульгіної з поетичною збіркоюВікторія Бура
19.06.2024
Вітаю! Рада вам повідомити, що моя подруга і поетка Зоряна Шульгіна має міні тур зі своєю першою пое ... Детальніше
На Аркуші вже:
11436читачів
135771коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: