Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #театр (29)

Маленьким глядачам, а також їх батькам (уривок)

Усі діти добре знають,

Що в театрі їх чекають:

І актори, і ляльки

Їм розігрувать казки.

Йдуть до казки в гості діти,

Раді їх усі зустріти.

В гардеробі пані мила

Куртки й пальта запросила.

Там чекатимуть вони

На повернення юрби.

Ось луна перший дзвінок!

У руках твоїх квиток -

Подивись і місце взнай,

Тай до зали поспішай.

Якщо в центрі місце маєш,

Першим ти тоді сідаєш.

Якщо з краю місце маєш,

Краще трошки почекаєш.

Другий дзвоник - це сигнал:

Не запізнююся ти в зал!

...

Марічка Власова

Спалахи міста

В повітрі передмова зими.

Плівку минулого оцифровує ракурс вулиці,

Де бруківка відбиває сирени, і галасливі потоки людей,

Неспішно проходять скверами і сірими площами.

Вітер схиляє дощ до твого вікна,

І шквалом сполохує схлипи брудної маркізи,

І знову скрадаючись воркітливим міським карнизом

Кидається струшувати листя дерев,

Із жахливою рвучкістю звіра та його натхненням.

Виглядаєш з вікна.

Твій погляд, нагадує про мою васальну залежність,

І я, сприймаю, як даність, що ти і твоя поява,

Твоя театральність, манера тримати себе в руках,

Лиш доповнює з вулиці столітній фасад з маскаронами,

Як до прикладу парк нав’язує іншу розмову

Пропонуючи ковану лаву

Для твоїх зап’ясть, і для твоєї гри

Мізансцену з пам’ятниками та алеями

Для можливої післямови твоїх слідів.

Місто живе плакатами,

Вдихає фігури закутані осінню у плащі

Строкатими крамницями та кафетеріями,

Ставши листівкою якій бракує дощів

На зворотному боці твоєї самотності та меланхолії.

Його лабіринтами ходить, блукаючи молодість,

Шурхочуть розкидані стоси чернеток і любовні сни

Розквітають та гинуть, неначе на плівці старі манекени

Прибираються для нових вітрин, забираючи спалах

Завжди неповторної осені.

12.11.2023

...

Володимир Каразуб

Цитрин

Ніхто не знає звідки і по що

Приходять духи явлені бажанням

Щоб зодягнути у твої слова

Не обережних чи навмисних марень,

І повісти про вирок свій. Але

Не все у чім запевнюють актори

Вбираючи слова чужих видінь

Приймає дійсний полюбовний образ,

А тільки те, що виловиш в собі:

Запевнити у вірі — ще не віра,

У тім що прагнеш без чуття й зусиль.

І тут вона являється на сцені

З твоєю роллю де усі слова

Колись були завірені тобою:

«Ось те, чого хотів, — вона твоя.»

І ти приймаєш.

Дія перша. Вечір.

Все так, як бачилось: і небо, парк, хода

Тієї жінки, що іде до тебе.

Запитуєш у неї: «Ти — моя?»

Вона киває...

Дія друга. Ранок.

«Любов, як сонце. Ні! Любов —– це ти!

Це світ в якому слів одних замало

А сонце більше схоже на цитрин.»

Вона киває...

Дія третя. Морок

Вона сміється: «Вибач не твоя.»

І раптом бачиш, як зриває маску.

«Це роль, — відказує, — яку хотіла я.»

24.02.2024

...

Володимир Каразуб

Пий свій чай, Семірамі

Скло ночі по лінії долі трісло.

Тіні облизують губи твої на кармін.

Сідай на скрипуче віденське крісло.

Пий свій чай, Семірамі.

Пий свій чай у холодній кімнаті театру.

За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.

Актори позбулися п’ятого акту.

Пий свій чай, Семірамі.

Пий свій чай, перечитуй рядки іроній

Під рампами сцени де вікна в її глибині.

У мене більше немає для тебе історій.

Пий свій чай, Семірамі.

30.04.2024

...

Володимир Каразуб

Антракт

Хмари клубились над парком похмурі, багрянотонні,

Ще трохи і злива, і буде двигтіти гроза, —

Сказала у голос ти

І голос обнятий був хрипкістю слів і мені

Здалося, що решта застрягли та зникли у горлі

І ти їх поспішно позбулася, а тоді

Пролунав

Перший

Дзвінок,

І торкнувшись рукою

Сказала мені: Ходімо. І ми пішли.

Пішли, та здається, що й далі отам стояли.

Легке помутніння, мовчання, незручний антракт,

У першому акті актори декламували репліки автора,

Їхні-його слова

Застрягли у горлі нам, в серці, текли щоками –

Хай очі були не зворушені грою, та я

Бачив як ти дивилася — погляд збоку, —

О ні, не на акторів, на мене, на власне життя,

Бо я, як здалося, був вибіг блідий на сцену,

Дивився навпроти і прірва між нами росла.

Затемнення.

Тоді загорілося світло. Антракт. Ми мовчки, неспішно вийшли.

А далі... далі ти скажеш ті хриплі слова про грозу...

Можливо тоді і відчули, що ми невільники, -

Між п’єсою автора й Автором грому й дощу.

24.03.2024

...

Володимир Каразуб

Майстерня

Щоб морок не забрав твоїх очей

Вдивляйся серцем в тих хто книги вартий,

Складаючи життєписи людей

В архів свого маленького театру.

Таким і буде світ твого життя, –

Що більше книг прочитаних зі сцени, –

Почує хтось твоє серцебиття

І забере до власної майстерні.

08.12.2022

...

Володимир Каразуб

Талія

Ти сексуальна, як Бетті Пейдж

На світлинах пін-апу,

Така ж легковажна,

Така ж особлива між інших, але ж

Я зовсім не знаю твого театру.

Ти знічуєш брови і сковуєш посмішку,

І очі здаються трагічно невинними,

Та я не повірю в твою Офелію,

І в цьому немає нічого дивного.

Тобі не вдаються трагічні маски,

Максимум – доля підкине драми

Чи мелодрама покорчить гримаси

У сценах кохання твого. Та зрештою

Ставки у п’єсі – це врода і талія,

Ніжки, що мармур колон Парфенона,

Засмаглі під сонцем. Вони, бувало

Згинались в коліна, для втіхи варвара.

А тому і в театрі твоєму на сцені –

Харити, вакханки, ваганти та гульфики.

Уста і цілунки актрис священні,

І ніхто не боїться Вірджинії Вульф чи

Гамлета.

Здається, — ти море розгойдане, пристрасне,

У хвилях твоїх малахітові відблиски

І жодного натяку шквального вітру,

Шторму чи бурі, все начисто синьо

На видноколі. Але не повірю я

Надуманим поглядам любощів, радості.

Ніколи я мабуть не матиму певності

Чи сковує талія біль Офелії.

01.07.2022

...

Володимир Каразуб

На спектаклі

Вона застеляла ліжко дбайливіше,

Аніж гортала сторінки чужих книжок.

Насправді, я часто малюю в у’яві її обличчя,

І згадую білі простирадла її думок.

Мені видавалось — існує велика формула,

Колода карт із сюжетів, що вічно тасує

Княгиня долі — Фортуна, якої рукав

Давно, як порожній від хитрощів, але і забув я,

Що подібна метафізика зовсім їй не до лиця.

Все, що повинно відбутись — неодмінно відбудеться,

Казала вона. Онде, можливо Фауст

От-от і постукає в двері мої, хто-зна,

Що чекає на кожного, але Гедда Габлер, —

Це вже занадто трагічно для такої обивательки, як я.

Можливо випаде якась простенька історія,

Героїні французьких буденних новел,

Де вона зустрічає в Парижі письменника

І тікає зі спальні його в готель

Зустрівшись у місті з розчаруванням.

Це ж не історія Клеопатри, Офелії,

Джульєтти, Дездемони чи леді Макбет,

Можливо мені не вистачає віри

У власну долю. А чи навпаки, тепер

Знаю, що більшого не потребую.

І це за щастя мені. Але...

Все, що повинно відбутись — неодмінно відбудеться,

Казала вона. Онде, можливо Фауст

От-от і постукає в двері мої, хто-зна,

Що чекає на кожного. Але Гедда Габлер, —

Це вже занадто трагічно для такої обивательки, як я.

19.06.2022

...

Володимир Каразуб

Солілоквій

В облозі смутку вечір догорить,

І сон торкне в пустій кімнаті травня

Холодні струни місяця. Заснуть

Птахи і ті, що слухали птахів

Під клавіші класичного зітхання.

Згадаєш врешті солілоквій: "За-

Снути, вмерти. Спати. Може й снити,"

Щоб зупинити зоровзорий час

Хоча б на мить цю нитку обірвати

І випасти кудись де не живеш,

Де перестав у слові й далі слів

Відбитися і вже не існувати.

Що далі? Вічність? Нероздільний плин

Розмови? Щастя? В променистій тозі,

Снувати вічно збавившись годин

Звільнившись від непевності в непевність

Зробивши крок. В безпам'ять?

Тільки він -

Намарний поступ кільцями Сатурна

Не знаючи ні завтра, ні того

Життя, що вчора, бігло на котурнах

Ні сьогодення.

Чи тоді засну?

Дивитимусь на що, куди? Для кого

Цей вічний крок, без стоптаних доріг.

Замовкнути б, заснути і для бога

Упасти білими леліями до ніг.

І снити. Снити. Снити.

24.05.2022

...

Володимир Каразуб

«У цьому кінотеатрі...»

***

Є важливим

Контролювати свої

Можливості,

Де є змога досягненнь

Та перспектив

Життя

І.., хоч-не-хоч, а день

Втікає,

Щоби ніч нагадала

Ту безвихідь тьми,

Якою прийдеться зустріти

Свого відображення

Розуміння,

Бо...

Не все так просто

І не все так є вірно,

Де за ширмою ховається

Істинне лице

Досконалості,

Щоби, поцілунком

Дотирку смерті --

Зміг

Відкрити то,

Що є, лише --

Твоє, як проекція

У сні --

У цьому,

Повному ілюзій

Кривих люстерок --

Кінотеатрі...

------------------------------

22.12.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001359

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

Театр тіней

Голосно. Темно. Димно.

В голові лиш моя чорна тінь.

Сніг розтанув, вже не зимно.

Двигуни машин і листя шепотінь.

У свідомості - порожній вулик,

та на дворі все ж повно людей.

Коли вже віднайду собі притулок,

прийміть хвору душу в театр тіней.

Дзеркала земні відображають небо,

моє земне тіло викликає бунт.

Немає сил й тікати вже не треба,

я згорю під сонцем і сконаю тут.

...

маленький демон

«Розвернути...»

***

Театр натовпу

"Ковтає" все підряд

І.., лише, одиниці --

Серед суєти,

Знаходять істини

Дозрілу ягоду --

Натуральну,

Мудрості --

Від живої правди

Природи..,

А для того,

Щоб її знайти, --

Потрібно погляд

Розвернути

В інший бік,

Від натовпу --

У себе

І своє,

Від Господа-Сотворителя,

Серце...

-----------------------------

01.11.2023; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997521

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
А у нас перший учасникКнигоманія
19.05.2024
У конкурсі "Любов, смерть і некроманти" з'явився перший затверджений учасник. Чому тільки один? Спра ... Детальніше
Ілюстрації до прологуЄва Лук'янова
15.05.2024
Привіт усім! В минулому блозі обіцяла зробити візуалізацію до прологу моєї нової книги "Коли сонце н ... Детальніше
Чорничні ночі Leila Holden
21.05.2024
Хочу запросити вас до чату «Чорничні ночі». Даний чат присвячений авторам, які пишуть на тему ЛГБТ Ц ... Детальніше
Про романтику 😉Аркуш
20.05.2024

А як у вас з романтикою в непрофільних творах? 😉

... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
На Аркуші вже:
10962читачів
125334коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: