Костянтин Деркул

Коли до тебе прийде небо

Дощами цілувати квіти,

Ти пригорни його до себе

І трохи домалюй блакиті.

А ще додай до ранку сонця,

Нехай всміхнеться на удачу.

Є цілий світ в твоїй долонці,

На жаль, я вже того не бачу...

Вуста чуттєві, соковиті

В очах такі нестримні зорі!

Ти дивовижна в оксамиті,

Вбрання хвилюючі, прозорі...

Згадай про мене світанково,

Моє кохання, в дивній силі

Про тебе я у кожнім слові,

В ефірі - радіо - і хвилі...

Костянтин Деркул

12.04.2020

Почуй мене, коли в твоє вікно

Легенький вітерець ледь чутно стука,

Для мене ніч - надійна запорука.

Твій шепіт чую все одно...

З твоїм ім'ям виходжу зустрічати

Нові думки, вони мені мов грати,

Життя - у рамці полотно...

Нічий чекає нічию весь час,

Що йде собі поволі, проти волі.

Кохання зблідло, хочеться по полю

Відлигою повзти туди,

Де ти мене колись таким впізнала...

Я різав рейками пусті вокзали

Почуй мене, відкрий, впусти...

А хочеш, пострілом очей стріляй?!

Без них, не зможу бути я щасливим

Згортає ніч під хатою свій килим,

Спиняє місяць в небі батерфляй.

Почуй мене з далекої країни,

Без мене там, без тебе тут руїни.

Підтримує життя WI - FI

Костянтин Деркул

20.01.2020

Накинутий на плечі шарф із смутку,

Рахую вогники схилившихся стовпів.

Так хочеться їм вигукнути: “Струнко!”,

Та сам такий, тому я і стерпів.

Застуда у трамвая, ледве стогне,

Все тулиться до теплих ліхтарів.

Вже час для листопаду, але жодний

Ще попрощатися із небом не хотів.

Цінує листя видихи осінні,

Останні теплі ночі над Дніпром,

Коли лягає місяць під коріння,

Співає колискові перед сном.

А я кохаю, щодо серця близько,

І мерехтіння ліхтарів, і ворожбу

Осінніх злив, Пегас на пасовисько,

А я під вікнами коханої стою.

Як той ліхтар — дивлюсь на хрестик рами,

Як той трамвай — повзу серед зірок,

І зізнаюсь, що ти і є та сама,

Яка на відстані у вічність і за крок…

Костянтин Деркул

30.10.2024