Олег Богдан

мій Бог калібру 12.7.

апостолів в нього не дванадцять —

Їх рівно стільки скільки потрібно мені.

1551-й

і ще плюс два дні на війні.

Ісус на перевіс з автоматом —

на автоматі строче талмуд.

Ісус, Брут, Пілатій -

за цих умов — просто «друг».

друже до бою —

римується з болем.

друзі зі мною,

поруч — в облозі.

та куля повз міну

знов мимо, мине.

знов мимо проблем.

знову гірко пройде.

та щось в грудях сильно дере.

стильно пиздець

з крилами вже

не поведу під вінець.

переписую одиниці з нулями

поки ти з босими ногами

вмиваєш лице брудними вітрами

переписую код бінарний

поки ти жбурляєш світ планетарний —

не в склянки й не в тару,

а в мене —

ключами.

а доки гнеться залізо

об ребра —

я переписую образи

фальшивого неба

для тебе…

але тобі це вже зовсім

не треба.

диявол носить правду.

ангел вкутується в брехню.

я вдягаю замість куртки зраду.

ти вдягаєш замість плаття весну.

диявол витягує вади —

шукає віддзеркалення правди.

ангел ковтає жадність

і смакує пост-ясність.

я оглядаюсь — пусто.

взагалі оглядатись безглуздо.

ти оголяєш сутність.

я вбачаю абсурдність.

коли формуєш слова —

але вони застряють у глотці.

коли час із тобою — як мить

болюча напруга в кожному кроці.

від думок штормить.

коли рвеш усі узи —

в пошуках мертвої музи.

та лежиш калюжі

слів —

і мариш про губи.

але…

як пала Атлантида — так впав і Рим,

так впали ми — і палим мости,

у вогонь підливаємо спирт,

але знай, маленька: причина не ти.

я дозволяю — вільно лети…

заїбали ці згарки емоцій —

що топчем каблуком об паркет.

заїбали ці згадки мелодій,

які я нотами кладу у пакет.

я дуже хочу взяти кастет

і вибити ним на тілі портрет —

на згадку про наш сюжет

на який нам не стало касет.

а ще бажаю дістати предмет —

що в грудині насмерть замерз.

положити байдуже під прес —

і вирізати з життя цей абсцес.

девʼятиповерхові атланти іздохли

брюхо панельки

давно розірване на шматки

потоки — і сліз, і крові — зсохлись

змішавши нас

в арматурні рядки

дельфіни під шкірою

плавниками лоскочуть суть.

кити збиваються в тромби

і повільно гниють.

птиця миру згоріла —

на згарищах наших емоцій.

Персефона воліла

нам дати замість агоній —

спокій.

а ми в Стіксі

на стиці

між живим і — існуєм.

втикаємо спиці

і втрачаєм цілунок.