ArtemRa

Ідуть стомлені ноги по болотяній тропі

І з двох сторін неначе грань монети

Лиш небуття із темноти, і світло у нові світи

Й над головою падають комети

По праву руку світ живих

Домівки, вікна - в них тепло

В надії тягнешся до них

Допоки ще не замело

А зліва тільки темнота

І кладовище тихо спочиває

У ньому аж ніяк немає зла

Воно нікого, точно не чекає

А та тропа що йде вперед

Немов кордон чи загорожа

І тільки як по ній підеш

Можливо розуміння все ж знайдеш

11.04.2026р.

На дворі ніч...

І вітер листям шелестить

Дорога мокра від дощу

Я уже встиг тебе простить

Але багато тих думок

І снів під теплим покривалом

Нагадують мені про тебе

І засипають душу, суму валом

І ті репости в мережі

Всі ті пісні, немов про тебе

А я мабуть вже на межі

Але давно над нами чисте небо

Прости мені мої гріхи

Як я простив, молив ніби в ікони

Забудь всі наші помилки

І не кажи мені у слід прокльони...

08.04.2026р.

Кохав...

Та все ж, нажаль залишили мене

Старався і давав свою любов

Й не думав що у голову прийде

Те розуміння, що мене забули

Старалися обоє, та не до кінця

З тобою разом могли бути

Але по іншому зробило нам життя

До того все ж, так часто зустрічались

По вечорах, гуляли я і ти

Та ідучи у вечері мовчала

Я розуміюче дивився на зірки

І не збулось...

Усе про що були думки

Ти розвінчала всі мої надії

І іншому віддалась залюбки...

06.04.2026

Трясуть нас ями на дорозі

Не знаємо ми, їдемо куди

Можливо дотрясуть до дому

Можливо привезуть нас до мети

Та зараз їде наш автобус

Трясуться штори, і мовчить водій

І цю дорогу знає, всю напам'ять

І впевнено тримає шлях він свій

А за вікном гуляє легкий дощ

І вітер зносить сухе листя

Чекай, і я до тебе скоро повернусь

Тільки на зустріч нашу, прошу не барися

06.04.2026р.

Зустрілися зненацька ми

І хоч до того ми знайомі

Ми залишалися людьми

Але в душі неначе в ріднім домі

Вже думи оселились наші

Й любов текла немов струмок

Але усе ж ми не змогли з тобою

Не наробити непотрібних помилок

Хотіли тиші й щирого тепла

Але у підсумку залишились чужими

Ішли, тікали від глибин і дна

І все чекали вигідної днини

І як, і що воно буде

Щодня ми думали гадали

До чого це все приведе

Цього нікому ми ще не казали

Але сором'язливість й переляк

Робили свої подвиги негідні

А ми не розуміли чому так

Чому з тобою ми іще не рідні...

05.04.2026р.

Холоне чай...

Й чекає вже вечеря

Холодна плитка на підлозі,

Це все моє життя, моя оселя

Проста кімната, та у ній є сенс

Щовечора я тихо, тут думаю про все

Про все що відбулось за день

І все що ще могло відбутись

У ній є спокій й тишина

І від проблем легко позбутись

Звичайні стіни, проста люстра

І від котла по трубах йде вода

Годинник міряє секунди

Й сидить людина молода

Сидить і мріє про кохання

Чи про життя доросле в ній думки

Не мають сенсу вже переживання

І не лякають люті холоди

Вже скоро сон, надворі ніч гуляє

І день пройшов, людина засинає...

01.04.2026р.

У далині я бачу світло...

Немов легенди про останній шлях

Життя вчить тихо - і без жалю

На жаль щодня я це все помічаю

Коли іду увечері додому

І тихо пишу твори я свої

Мені під ноги ніби пеленою

Тихенько світять ліхтарі

Вони стоять як моноліти

Одні, і все ж такі самі

Між ними тільки кабелі

Але і ті на глибині

Так само люди всього світу

Немов самотні ліхтарі

Хоча пов'язані з собою

Але бувають все ж самі

Мораль - це те, що вчить людей

Моя мораль не створена для цього

Я відчуваю і пишу свої вірші

Щоб десь знайти містечко у твоїй душі

01.04.2026р.

Під хвилями емоції, і ураганами подій

Живуть маленькі люди по логіці простій

Вони пильнують, дбають про добробут

Кохають і цінують не дивлячись на побут

У них в житті, лиш тільки одна ціль

Грошей як більше заробити

Щоб добре жить на світі цім

Але у них буває так

Що все ж беруть верх почуття

І сльози ллються як струмок

З лиць тихо падає вода

А я кохаю свої сни

Свій тихий нереальний світ

Там де сюжети це казки

І ти не пам'ятаєш бід

Коли в житті стає погано

І ти не знаєш, що ж робить

Ти тихо ляж під покривало

Й душа твоя у сни летить

Я світ цей рано не покину

І з ним постійні трабли в голові

Й якщо я враз колись усеж загину

Обов'язково я хотів би жити увісні

01.04.2026р.

Мої душевні, тяжкі почуття

Мій розум, мій характер

У свій полон взяло життя

Під оберемок каторг

Немов зимова заметіль

Неначе ранішній туман

У голові моїй та тінь

А після неї ураган

Великий вибух почуттів

І гама не пов'язаних історій

А після того тишина...

І тільки легкий стогін

Спочатку я не знаю що роботи

Куди іти і де мене чекають

Я починаю світом цим бродити

Допоки хтось мене не погукає

Я маю друзів і сім'ю, що завжди поруч йдуть зі мною

Мені допомагають на складній дорозі, і не покинуть серед бою

31.03.2026р.

Давно забута та не скорена ніким

Ти була створена давно, тебе розвіяли як дим

Та не забули ми тебе, твої нащадки

Залишились від тебе нам багаті спадки

Ми вірили у те, що відчуваємо і бачим

Й твоїм катам проступки не пробачим

Ти народила нас, і все у світі через тебе

Й повітря, й зорі, чисте небо

Ти наша рідна матінка природа

Хоча життя це не легка пригода

Але ми щиро вдячні за твої дари

Тобі ми дякуєм за дні і вечори

Лиш завдяки тобі живем на світі білім

І між собою ми любов до тебе ділим

28.03.2026р.

Що дня всі ходять ніби крізь тумани

Навколо тих людей повсюди лиш обмани

Вони не вірять ні у що уже давно

Для них одне спасіння, лиш таро

Коли вже розуміння не під силу людям

Коли депресія бере своє полюддя

Розумні маги починають свої битви

За розуміння, коли не допоможуть вже молитви

І починається розклад, виходять поодинці карти

А маг вдивляється у них, для нього це не жарти

Він відкриває чакри, загострює чуття

Це боротьба за ті далекі нерозумні почуття

І може хтось сказати, це усе брехня

Але багато хто будує цим свої життя...

28.03.2026р.

Тиша...

Усе заснуло вже навколо.

І починає рух тисячолітнє коло

Від дня до ночі, й знову навпаки

Очі...

Які дивились на проблеми

Вони томились цілий день

Їм треба відпочить

Приходить ніч і всі лягають спати

Лишень поети не закінчують писати

Так щиро люблять думати, гадати

І своїх дам як свої вірші цінувати

В душі тихенько грають вальсів ноти

А у думках лиш чистота та спокій...

28.03.2026р.

Вечірня дорога

Що веде до дому

Приносить натхнення

Нагадує про втому

Нагадує про сенс життя

І згадує всі зроблені помилки

Так хоче привести до розуміння

Про всі не зроблені учинки

І пам'ять прокидається

Немов весною звірі з сплячки

Про перші почуття

Хоч інколи від згадок цих так лячно

Вона дає нам свіжий подих

Приносить прохолоду й спокій

Немов бажання чистих ночей

Поглянуть на галактики за обрій

Вона неначе думи перед сном

І сни самі що сняться нам що ночі

Й можливо заспокоїти нас хоче

Але приходять ранки й відкривають наші очі.

28.03.2026р.

Напевно підійшли ми до прощання

У нас за спинами минулі всі роки

Як прокидались із самого рання

А ввечері складали рюкзаки

Як змалечку коли прийшли до школи

Як нас малими рідні привели

І не могли подумати ніколи

Що все ж наш час так швидко пролетить

І уже тут усі ми перед вами

З очима повними сльозами

Останні миті зустрічаємо у школі

В близькому і спорідненому колі

Ми не за довго від дорослого життя

І те маленьке внутрішнє дитя

Ще почекає деякі хвилини

І потихеньку нас усіх нажаль покине...

25.03.2026р.

Це була тільки обіцянка...

Я радий що таки цього не сталось

Ми були дуже юні, та все ж таки старались

Зайти в життя доросле хоч на мить

Ти обіцяла що будеш щоночі

Без лишніх слів показувати світ

Що ввечері коли підуть вже лишні очі

В ріці будемо мов пелюстки на весні

Ти обіцяла дарувать мені кохання

Я обіцяв про віру назавжди

Але одного разу завітала мить остання

І ти кричала голосно "зажди"

Та я пішов, не повернувся, здавалося що назавжди забувся

Ти зрозумій життя це річ підступна, а любов...

25.03.2026р.

Зірки на небі й повний місяць

Дорога світла й сніг блищить

Люблю тебе уже не перший місяць

Люблю тебе і досить говорить

Стою на тяжкому шляху

На нім багато поворотів

Можливо в золоті буду

Можливо буду плавати в болоті

Здається вихід - тільки смерть

Дитинство я не хочу покидати

Так тяжко розуміти усе те

Від чого мені хочеться ридати

Я так надіюся на те, що зможу подолати ці печалі

І знайти сенс свого життя, і будувати долю свою далі

03.02.2026р.

Інколи кінець це лиш початок

Це новий старт і нові почуття

Це ніби чистий подих, літній, зранку

Це як перед собою каяття

Помилок прощення своїх

І відпочинок після затяжного бою

Як уві сні побачить твої очі

І примиритися від боротьби з самим собою

Та іноді кінець це вже фінал

Останній постріл у житті чиємусь

Чи феєричного чогось провал

Як автор твору закриває тему

Кінець, можливо, щось нове, та не забудьте ви про те

Що також може так бувати, що вже утрачено усе.

28.01.2026р.

Я щодня кудись іду

Дорога моя ще напевно довга

Я навіть не на півшляху

І інколи години йдуть так довго

І я стараюсь не спішити

Не підганяю я нічого

Щоб помилок не наробити

І не утратити нікого

Життя швидке

Невпинне й невгамовне

Лиш мрії тут тримають

Яких у мене повно

Людиною я мрію стати

Щоб у житті моїм було

Багато того що не хочеться втрачати

Чи щоб втрачати було нічого

Щоб міг поставити на кон

Я все з чим можна попрощатись

Щоб завжди був спокійний сон

І у будинку щоб було кого чекати

Я не боюся, ні життя

Ні смерті не боюся

І лиш одного боюсь я

Що в один день не повернуся

Не повернусь у рідний дім

Де рідні очі так чекали

Або залишусь сам на світі цім

Лиш я і всі мої печалі

28.01.2026р.

Кохані очі мов блакить

Люблю я їх щодня, щоночі

І серце у мені тремтить

Бо їх побачить дуже хоче

Але колись, в житті моїм

Мов темні, та туманні ночі

Любов мою заполонили

Прекрасні, і глибокі карі очі

Та були очі ще одні

В них кольори краси, природи

Зелені очі як тоді

Достойні найпрекраснішої Оди

14.01.2026р.

В один момент усе пройшло

Перевернув увесь свій світ

Тоді до мене не дійшло

Що буде в світі мало слів

Тих слів моїх віршованих рядків

Котрі я пишу мало не що ночі

І навіть хай печуть вже очі

Бо душу часто рве спокійний спів

Спокійний спів тих авторів

Котрі співають про прощання

Ти була моя перша - не остання

Та пам'ять залишила до віків

А зараз я уже інакший

Вже іншим я так цінний, дорогий

Живу я вже давно без фальші

І роблю все, допоки молодий

09.01.2026р.

Ой ти десь там, на чужині

Від тебе навіть подих не зостався

Була далекою мені

Та я кохав, коли вітався

При доторках до твоїх рук

Тих ніжних, оксамитових

Переставав лунати звук

Тих вулиць галасливо приторних

Мов через слово, через жест

Текла струмком до серця мого

"Ти найпрекрасніша з принцес"

Та я не створений для того

Хоч мріяв у дитинстві я, буть принцом із роману

Знайшов ту істину життя, і більше не веду себе в оману

08.01.2026р.

Ті очі ніби діаманти

І ніжні, мов лляні вуста

Всі ночі, а за ними ранки

Мов безкінечні...

Кохання б'є у дзвін душі

Стріла амура серце пробиває

Не проженуть ні грози, ні дощі

І жоден ураган не налякає

Дорога довга, немов мить

І серце у мені тремтить!

Бо я іду, іду до тебе...

Я знов побачу ті вуста

Ті щирі і прекрасні очі!

І ти назавжди лиш моя

Я дякую богам за це що ночі!

Бо ти навіки лиш моя

Твій голос пісня солов'я

Хай кожен день щасливий буде

Й кохання не покине, й не забуде

09.12.2025р.

У кожній вулиці твій запах

І згадка тих минулих літ

Коли були з тобою разом

І перед нами був ввесь світ

А зараз поміж нас зневага

Немов зів'ялий темний цвіт

І не звернем уже увагу

На ті часи як був для нас ввесь світ

28.11.2025р.

Якби я міг спинити час

Чи повернутись у минуле

Я б все зробив, зробив для нас

Щоб ми з тобою разом були

Щодня я бачу твої очі

Твій пустий погляд в далечінь

В нім ніби рани кровоточать

Як давній спогад про ті дні

І я не можу уявити

Ще лишень мить й тебе нема

Не знаю що мені робити

В моїй уяві лиш пітьма

Ти була музою моєю

Ти щира мрія що колись була

В руках моїх була тією

Тією що могла спалити світ до тла

25.11.2025р.

Живемо ми у темний час

І темрява навколо нас

Буває в нас нема води

Принесли шкоду вороги

Нам хочуть дати ляпаса

А ззаду копняки

Вже більше ніж три роки

Нас знищують вони

Та навіть не роками

А довгими століттями

Нас всіх вбивають в каторгах

Жорсткої політики

А наша Україна

Стоїть усе на свому

Ніхто не зможе відібрати

Наше вільне слово

Свободу мови

Прав життя

В нас має бути

Майбуття

Бо ми вкраїни

Вільні діти

Нас просто так

Нікуди не подіти

21.11.2025р.

Весною минулою були далеко

Та серце стремилось до тебе

Хотів тебе бачити чути твій голос

Дивився щодня я у небо

Там бачив тебе твої ніжні вуста

Прекрасні смарагдові очі

І плани були як з тобою бути

І думав про тебе що ночі

Та не так склалось як гадалось

І я уже із іншою

Ми просто друзі на віки

Уже нічого більшого

І ти проходила як тінь

Спокійна стримана і мила

А я не знав як підійти

Любов мене стомила

Ти полетіла в далечінь

Без попередження без слів

Прощай моя маленька тінь

І не тікай із моїх снів

13.11.2025р.

Прекрасна сцена, перший вальс

І в цім театрі ми актори

Прекрасна музика там грає

Та жаль у ній одні мінори

Усе ми гарно почали

І почуття і щастя грали

Ми по життю спокійно йшли

Нещастя ми перемагали

Але стремління почуттів

Вже набирало обертів

І я з тобою буть хотів

Від щастя в небо я летів

Але в житті завжди нюанс

Без бід нічого не буває

Тобі вже всеодно на нас

А я уже ледь не ридаю

Бо як так можна, що ж таке?

Уже тебе не розумію

Й надіюся що усе мине

І про життя з тобою мрію

Та часто мріям нема місця

В сценічних п'єсах чи в житті

Скажу бувай моя принцесо

До зустрічей в моєму сні

12.11.2025р.

Не відчуваю я того

Що так любив я відчувати

Моє минуле вже пройшло

І треба щось нове почати

Дитинство утекло умить

І вже не повернеться

Хоч листя все ще шелелестить

Та вже не той ритм серця

Яскраві ранки й вечори

Давно уже забуті

І як з тобою були ми

Надіюсь не забути

І я боюся а що потім

Що може статися зі мною

І я надіюся що ми

Колись побачимось з тобою

12.11.2025р.

Увечері сумно

В пітьмі самота

Пронизує тіло

До самого нутра

І музика сум мені в душу штовхає

Як жаль тебе поруч зі мною немає

Як хочу я бути

Завжди молодим

Та з мрій цих моїх

Залишиться лиш дим

Всі стануть на ноги і будуть іти

У нові можливості нові світи

А я залишуся

В поході між мрій

І буду я скований

Від своїх дій

Які не зробив чи ще може зроблю

І буду кохати казати "люблю"

Я мрії свої

Буду плекати

З роками не забуду

Що таке кохати

Я дякую всім за щасливе життя

Яке заганяю щодня в небуття

14.08.2025р.

Любив я ніч, її красу

І щирість, і відвагу

Любив я посмішку просту

Її любов й повагу

Та день змінив до голови

Усі мої надії

Казав я ніченьці прости

Забудь про наші мрії

І ніч ішла не оберталася

Казала хай буде як сталось

Тепер належиш тільки дню

Не люблю вроду я твою

Та ніч брехаючи пішла і більш не повернулась

А з днем уже нещасний я, чого так все відбулось

06.04.2025р.

Хоч час іде

А зорі все ж таки прекрасні

Зчаровують красою

Для них всі муки ясні

Вони говорять душами померлих

І чують тихий шепіт й навіть крик

Багато хто писав про них поеми

І я до тих поем вже дуже звик

Бо час іде

А зорі все ж таки прекрасні

Проводять нас

По світу і літах

Та хоч для зір всі муки земні ясні

Вони на завжди будуть тільки в снах

29.01.2025р.

І ідучи по коридору

Ми не зустрінемося знову

Ні поглядом і посмішкою

Ні навіть тихим словом

І ти поїдеш в далечінь

І я тут не залишусь

Ти не залишиш навіть тінь

Я також не залишу

Ти поведеш в своє життя

Когось дуже чужого

Але все ж ним буду не я

Будеш тільки для нього

Я не сумую за тобою

Було чи мало в нас добра

Та не дотримався я слова

Бо не міг витерпіти зла

Ми все забудемо із часом

І час забуде також нас

Давай не будемо ми разом

Хай буде тільки щастя в нас

16.01.2025р.

Куди поділася, лялькова та фігура

Якою ти могла зчаровувати світ

Куди поділась посмішка казкова

Якою ти вела мене у слід

Розчарувався я в твоїй печалі

Що разом з сльозами затьмила всю красу

Хотів іти по життю далі

Й не пам'ятати постать ту сумну

Та що не сходинка, ідеш усе за мною

Та що не крок, і осад на душі

Мою любов закрила пустотою

А зараз йдеш за мною як вночі

Не бачу очі що колись палали

Не бачу руки ніби золоті

І чую тільки "ми казали",

"Любов не буде ніби уві сні"

А я не вірив, ішов далі

Не зупиняли навіть ті печалі

Котрі ішли за нами і кричали

Не буде щастя, й не буде як ввісні

10.01.2025р.

Ти не сумуй мій любий друже

Мій вірний приданий слуга

Не смій любити її дуже

Не думай вірити в слова

Вона лиш тінь у пропасті печалі

Що у ночі від місяця іде

Та треба йти по життю далі

І з часом вона тихо пропаде

І буде гірко буде туга

І буде серцю боляче й душі

Та будеш ти і буде друга

Котрій будеш присвячувать вірші

Котра буде іти з тобою

Крізь біль та смуток із журбою

Ти поведеш її дорогою тяжкою

Крізь сум і сльози тихо як ввісні

31.12.2024р.

Утрачена доля потрачена мрія

Як здавдена воля розбита надія

Як згадка кохання яке вже пройшло

Як спомин бажання яке не прийшло

Любов то розлука що має пройти

Кохання то мука але на віки

Що ранку що ночі її я шукав

Але не знайшов і думав пропав

Ішов я у даль утративши слід

І був у ногах в мене грішний цей світ

Шукав я причал як корабель в морі

Хотів я знайти трохи кращої долі

Утрачений був уже світлий мій шлях

І думав підняти я білий вже стяг

Але я знайшов і тебе покохав

Як корабель в морі знайшов я причал

27.11.2024р.

Всі ваші мрії просто попіл

Розвіяний над океаном

Горів вогонь тепер вже тліє

І ввечері і ранком

Всі згасли мої почуття

Коли настала осінь

Не можу знайти спокій я

Як пахнуть твої коси

Любов моя холодний дощ

Тече по скронях, по щоках

І очі ти свої заплющ

І дай любити тебе в такт

У такт до музики кохання

Що грає в серці у моїм

Любив тебе я ввечері і зрання

Й люблю тебе я до сих пір

14.09.2024р.

На вулицях сирість вже осінь прийшла

Посохли каштани замерзла земля

Ми були удвох тепер ти одна

На відстані ми як з поверхні до дна

Кохав я тебе але треба іти

Чи у близький похід чи в далекі світи

Знайдеш і полюбиш не будеш одна

Мене там не буде то буду не я

Ти змінишся знову і будеш не та

Котру я любив що була дорога

І підемо ми знову в далекі світи

Де буду собою а ти вже не ти

11.09.2024р.

Всі думають що у житті найгірше

Вмирати розлучатись хоч на мить

А я хочу сказати в цьому вірші

Чого ж моє серце так сильно болить

Найтяжче у житті це постаріти

Побачить що повиростали діти

Зав'яла молодість як осінню всі квіти

Й куди журбу можна подіти

Але і смерть тяжка хвилина

У кожному житті буде

І хай боїться будь яка людина

До всіх вона колись прийде

Розлука привід поридати

Коли важливі люди мають пропадати

На місяць два чи на роки

І просять трішки потерпи

І плачем ми і вони плачуть

І думають що більше не побачать

Але розлуки час пройде, побачиш

Тоді чому так гірко плачеш?

20.08.2024р.

Ще будуть ранки й вечори

І голоси у них ще будуть

Але у них не будеш ти

І голос твій вже не почують

Ти будеш в снах приходить світлих

Ти будеш там у них співать

Ти будеш бачить сонця світло

Його прихід й його закат

Як зорі падають ти бачиш

Як місяць світиться вночі

Та усмішку твою ми не побачим

І вже не буде більш її

01.06.2024р

В душі дощі на дворі сирість

А інколи морози пробира

Я хочу так відчуть твої обійми

Але тебе у мене вже нема

Я йду по вулицях пустих

Де бачу з кожним кроком я

Як ти ідеш повільно не квапливо

Ідеш уся, уся моя

Я бачу як повільно пропадаєш

Як ти ідеш у далечінь

Але в далечині мене немає

Нема про мене спомину у ній

18.04.2024р.

Ми не назавжди

Назавжди все те

Що знаходиться в наших серцях

А коли в тебе в серці

Любов ще цвіте

Не страшно, не видно кінця

Як немає любові

Навіщо оце

Ці муки, страждання і сльози

Я б дав тобі все

Я склав би до ніг

Усі свої сумнії грьози

08.02.2024р.