Було то на березі моря...

Було то на березі моря,

Чи в тіні біля ріки...

Похнюплені, ніби від горя,

Втомившись жити віки,

Сиділи дві німфи, як в раю.

Чи, може, русалки бліді?

Я знати як було — не знаю,

Лиш чула з розмови дідів.

Одна тоді мовила тихо:

— Як зорі руки твої.

Другої голос як вихор:

— Щось ти наплутала! Ні!

Які ще руки як зорі?

— Очі твої як пісні!

Буря почалася в морі,

Річку спінив буревій.

— Що за метафори дикі?

Хто тебе цьому навчив?

Одразу вітер став тихий,

Спокій простягся між нив.

— Сама я цьому навчилась,

я знаю значення слів.

Від грому тиша розбилась.

— Невже ми з тобою у сні?!

Сонце майнуло крізь хмари.

— Якщо це все сон, то ти знаєш,

що я співала. — Ти мариш!

Серце моє тільки краєш!

Бурі, блискавки, грози —

Стихло усе через мить.

Лиш павутиння, як роза,

Вікно позабутих століть,—

Встояло, дзенькнуло стиха

Жителям древніх лісів.

Багато накоїлось лиха

У вихрі із почуттів.

Русалки на це не дивились.

Чи мавки були то лісні?

...далі діди всі хрестились,

Питала: що далі? Та ні.

Один лиш з дідів тоді каже:

— Що далі не знаємо ми.

Бо, кажуть, то справа не наша,

Які ті русалочі сни.

18072019

...

Ліза Маслова

валить сніг пінопластом...

валить сніг пінопластом, але ним не впакують двохсоті

ненави... ненапа... не на часі, а що йому зробиш?

що вже є — загуде, загубить в переповненій соті

як наріжеш салат не забудь додати укропу

зріжу квіти, мо' в полі знайдеться ще щось під ніж —

перший сніг не збудує будинки, та вкриє багато

головне — коли треба, спи, коли треба, їж

перший блін, як то кажуть, завжди вийде матом

08032022

...

Ліза Маслова

Забуті боги

Як говорять до тебе древні боги,

Підкажи, на що вони звертають увагу?

Чи потрібні їм жертви, чи, може, звертатись на "ти",

Чи вони у нормі чи комусь хочуть задати жару?

Що вони, як пережили тишу століть?

Чи може й вони звертались до Всім-Єдиного-Бога?

Як після всього їхня хтонічна міць,

Зробити більше, ніж нашим багнетам, буде їм змога?

Як би там не було, то не страшно, любі боги,

Ми з вами з усього не раз іще посміємось.

Але що там, як до вас, на "ти" чи на "ви"?

Бо жертв так багато,

багато,

багато,

а вас ніяк не діждемось.

01072022

...

Ліза Маслова

Маріччине чар-зілля

Мій обов'язок священний —

Заварити це чар-зілля.

Хай торочать: божевільна,

Хай зіскакують із теми.

Як додам я зозулинцю,

І ще трохи перстачу...

Мені злості нестача!

Мама каже: «Ти не злися»,

Як не злитись, коли він

Не розгледів свого щастя,

Шкодить їй і тільки, трясця!

Хай його побив би грім!

Бо якби ж то біля мене

Така вилася красуня,

Така мила... незабутня...

Я б... ой, горе мені! Леле!

Так, скінчивши замовляння, перелила зілля в пляшку

Принесла те на навчання... Заглядалась на Наташку.

Подала Марічка напій, щоб та випила чар-зілля,

Щоб кохала ту, що має, не дивилась на Василя.

Вихопив чужий напій той хлопчина нерозумний

Випив, став він сам не свій й впав додолу непритомний.

Скрикнула Марічка «Ні!» Мало бути це чар-зілля

Не для нього, ну а втім в тому є її спасіння...

Схоже, у своєму гніві зайве то вона сказала,

Стали трави ті шкідливі та отруйним зілля стало.

Й через день, і через місяць все Наталка у скорботі,

Аж дівча чекать втомилось. Що знайшла вона в босоті?!

Та Марічка не в нещасті, не терпітиме безсилля:

Вже без злості, без напасті варить ще одне чар-зілля...

...

Ліза Маслова

Про автора

Пишу прозу та вірші, малюю, фотографую.

Додаю в реальне дрібку фантастичного, у фантастичне — дрібку реального.

Мій корисний блог "Як зробити обкладинку і не облажатись"

Моя збірка віршів "буквально, я"

Приватне повідомлення

Відзнаки