Хитрі зорі на небі

Туман густий в очах потайки блищить,

місяць повний на небі темнім, дивитися й мовчить.

Зорі пошепки колискові співають,

та спогадами людей з ніг до голови омивають.

Промені місяця падають на квіти,

думають що це сонце, тай давайте ж цвісти й радіти!

Ай які гарні, повністю розкритися світу поспішають,

але квіти як людина, скоро вже в'януть.

Зорені колискові лісова сплюшка слухає,

тихо по гілочкам туди-сюди пурхає.

Хоче повторити, та нікому не цікаво,

лише голоси зірок звучать так ніжно й ласкаво.

Туман у думках став густіший.

Місяць на небі темнім, вже холодніший.

А хитрі зорі замовкають та сміються,

німі слова з уст людей вже рікою ллються.