Молюски

00020
Публікація: 24.05.2023
Вірш
Завершено

Молюски твого велелюбного тіла –

Всього лиш потреба торкнутись поезії

Алітерації сонячних пагорбів,

Плоті, розпатланої та пригубленої.

Безчинство моє необмежене звабою

Слова, що полум’ям морок облизує.

Палахкотіння межи свічадами

Множить єдине бажання ніжності.

А потім... Любити тебе до безпам’яті –

Як слухати музику гострого поруху

Жінки, що ночі шматує ножицями

І пальцями надить суцільний морок.

Пролиєш цілунок скипілим воском

Губ, що хвилюють немов кіновар’ю

Лист запечатаний, наче простиня

Складки приховує під покривалом.

А далі – ні слова. Лиш погляди, позирки

Бляклого місяця утаємничені

Тіні, що вгадують порух навпомацки

І розкривають молюски ліричні.

22.09.2022

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі