Чорна скриня

Моя вода втомилася рухатись, нести човни,

Гуркотіти стрімким, бурхливим,

Текти крізь гусак на долоні,

Споглядати зірки зі криниці,

Тонути в коктейльному ромі

Моя вода заростає лататтям і ряскою,

Стає сама собі гирлом та дельтою

Душа моєї води на самому дні

Срібною рибкою тишу плекає

(Золото лишу казкам і царям,

Хабарам та на довго-щасливо)

Душа моєї води пестить пісок,

Пише плавцем "Тут була ..." -

І є вічність згадати імення,

Відчути себе у собі

Доки крізь очерет

Старий глухий навіжений

Не вичепить вудкою рибку-мене,

Не вхопить кривими сухими пальцями

Мій сотнями років надбаний слиз,

Не оздобить срібло в фольги алюміній

Й в рубіни-жарини багаття

Він не розчув би про три бажання,

А я і ні пари з вуст