Казка про птаха та змія
Рукокрила Тайта має пісні в дзьобі,
Над криницей ронить їх сльозами в воду.
Полум'яний Тайер підбигає: "Мамо,
Чули, Птах прозорий ото сну оклигав?
Вже здіймає крила, щоб злетіти в небо!
По толоках вторять, що від його іскор
Буде чорне жито, двоголові кури,
Стане сивим сонце, ми ж - крихкі мов скельця."
Тайта просить сина: "То біжи до Сайли,
Вітряної відьми, хай на ніч ворожить,
Звідки до нас йтимуть подорожні вітри
І приблизно скільки метрів на секунду."
Та ще взимку Сайла язика ковтнула,
Показала знаком: відросте за рік аж.
А в той час сурмили на центральній площі:
"Завітайте швидше до аптеки, люди,
Не беріть ні кігтів, ні очей, ні спирту,
З Ев-ріки святої лиш солону воду,
Що з-за гір привезли наші каравани.
Вона іскри Птаха назавжди загасить,
Буде жовтим жито і міцними люди."
Полум'яний Тайер збігав до аптеки,
Та один ковток - аж дві монети срібних.
Рукокрила Тайта кришить пісні в воду,
З ними легше відчай котиться сльозами.
- Мамо, чула? Звідки нам дістати срібло?!
- Чула, сину, пий-но воду із криниці,
Вона цими днями іще більш солона.
- Тільки ж з Ев-ріки нам тут вода годиться,
Бо вона священна, тушить іскри Птаха.
- Сину, всі ми з тої річки якось вийшли,
Наші сльози сіль її світом носять.
Або по-простому скажу, любий хлопче:
Там і там та сама діє речовина.
Вистача недолі і без іскор Птаха,
Поки з рук опущених витрясають срібло,
І несуть як требу, щоб вклонитись Змію.
Змій росте й монети як луску вдягає,
І вже скоро стане він найдовшим в світі,
І обійме землю і за хвіст ся вкусить,
І почнеться нОва чи та сама пісня.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!