Краплинки чарівні мерехтять на землі...

Краплинки чарівні мерехтять на землі.

І громове ехо лунає по місту.

Таке голосне, наче звук уночі,

І як прокидається маля у колисці.

Йому матінка-зірка співа колискову,

щоб тому немовляті наснились дива.

І після початку, після першого слова

музику сіру заграла гроза.

Ноти свої почала вона грати

так, що почули усі небеса.

І ніхто не наважився в неї спитати,

для кого ж цю музику грає вона.

Ніби кличе до себе когось та гроза.

Все гучніше й гучніше та пісня кричить.

І сон у дітей вона відбира,

і диво зіркове в нічних снах затмить.

Ось, тиша... Пройшла вже ота коротесенька мить.

Співачка-гроза свою пісню не грає.

То що, її заспокоїли мами-зірки?

І диво чарівне в її сні блукає?

Так, чудо прийшло і до неї.

Чекала гроза оте чудо сто літ!

Заснула вона в своїх тихій оселі,

прийшла і до неї бабусенька-ніч.

Гукала, гукала, чекала те диво:

“Де ж ви є, мамо? Де ви, зірки?

Я в сни потрапляю, де чудеса милі,

де ви залишили чаруючий слід”.

Почули її, нарешті почули!

Прислухалась ніч у звук громовий.

Її подруги-хмари давно вже заснули,

І грозі вже час бачити чарівнії сни.