Примара

Може тебе не існує без мене?

Може й мене не існує зовсім..

Кинуті ляльки в кулісах сцени

Вигаданих відносин.

Може твій подих — це просто вітер

Плутається в волоссі?

Ти мій найгірший і кращий витвір,

Виліплений наосліп.

Ніч розпускає натхненню руки,

В темряві, навмання,

Куштую на смак металеві звуки:

Гостре твоє ім'я.

Пальців блукають пекучі промені,

Спиняться на зап'ястях.

Темна примаро, ти мною створене

Палке таємне щастя.

Зранку ідеш, без прощання й суму,

Морок з думок спадає

І з цього моменту я не існую

До нового сну, навзаєм.