Моя дівчина-воїн

Моя дівчинка-воїн, ти напевно дуже втомилась,

Рятувала усіх, може когось й не треба було.

Ти хотіла любові і вірила в чудо і в мрію,

Та до башти твоєї усе бур'яном поросло.

Ти чекала його, того хто прийде і врятує,

Здолає дракона, у відьми тебе відбере,

Та відьма, я знаю, давно вже тебе не турбує,

А попіл з дракона вже вітер по світу несе.

Ти чекала спасіння, проте чекати втомилась...

Не прийшов рятувати ніхто - ні принц, ні жебрак

І надія на лицаря, та що довго іскрилась,

Все ж розтанула в серці, її місце зайняв хижак.

Ти здолала і відьму й дракона і вибралась з башти,

І ніколи туди не повернешся, знаєш сама.

Ти прийшла весь цей шлях сама його подолавши

І ніколи не станеш такою якою була.

Моя дівчинка-воїн, тепер ти знаєш напевно:

Принцесі чекати спасіння сенсу нема

І якщо тобі хочеться, щоб життя прийшло недаремно

Не чекай на принца - долай дракона сама.