Подих північного вітру

Сьогодні був незвичайний понеділок. В святковий день погода була зовсім не святковою, бо сильний дощ охопив майже все королівство. В цей понеділок мав відбутися випуск старшокурсників. Віль вчився тут вже два роки, а Лів, Каян та інші однокурсники нарешті стали справжніми воїнами. Але церемонію довелося відкласти. За традицією мав відбутися останній академський турнір у їхньому житті, але через погоду цього зробити було неможливо. Вся академія з нетерпінням чекала закінчення дощу. На час випуску занять не проводилося, тому студенти могли спокійно гуляти закуточками академії, або проводити останні дні з друзями, яких, можливо, побачать мертвими на війні, або ніколи вже і не побачать.

Вілю не сиділося в кімнаті. Він вирішив пройтися коридорами, насолодитися шумом дощу знадвору. Йому подобався дощ, незважаючи на те, що, можливо, колись він забрав життя його батьків. Може вони тоді втопилися, рятуючи своє дитя, може в Віля колись була сестра чи брат. Навряд йому вдасця колись це з'ясували, але, що як вони все ще живі? Так, імовірність дуже низька, але, що якщо вони і справді були якимись мольфарами і їм вдалося спастися? Тоді чому покинули свою дитину? Він був небажаним? А може він байстрюк? Нікому непотрібна, нагуляна дитина? Віль часто уявляв, як би виглядали його батьки. Імовірніше у них у обох біляве волосся, довгий ніс, сірі очі. Хоча звідки Вілю знати, як працює генетика? Його ніхто цьому не вчив і не збирався вчити. Для воїна це не важливо. Може медикам таке пояснюють? Треба сходити до Лів.

Хлопець пішов до корпусу старших курсів. Лів сидів на підвіконні одних з коридорів і читав свиток з незрозумілими ієрогліфами.

- Не заважатиму? - присів поруч Віль.

- Привіт, малий, в тебе до мене справа, чи так прийшов?

- Ти дуже проникливий. Поки ти не пішов, розкажеш мені особливостя людської генетики? - це не здивувало ельфа. Він добре знав, що хлопець не має батьків.

- Якщо так цікаво, то тобі дістався домінантний ген кольору волосся та очей. Та ти впевнений, що твої батьки - люди?

- В якому сенсі? Думаєш, я ельф? Чому тоді в мене не загострені вуха?

- Загострені вуха - не основна ознака. Основою ельфа є його душа. Формули душі дуже важкі. Набагато важче, ніж у людей, тому вони можуть володіти магією та сильніше розвинуті фізично.

- Але ж по мені не скажеш, що я чимось сильно відрізняюся від інших людей.

- В будь-якому разі, подумай над цим. Ще якісь запитання?

Віль подивився на свиток і здивовано відсахнувся.

- Що це за мова??

- Це ла́тиця - лікарська мова.

- Я бачив вже ці ієрогліфи.

- Звідки ж?

Віль дістав із пазухи свій кулон. Той, що був з ним в промоклій колисці.

- Можеш прочитати, що тут написано?

Лів взяв кулон до рук. Йому вистачило пари секунд, щоб прочитати вміст написаного.

- "І Бог зізнається тобі в коханні". Це присвята, яку проголошують на вінчанні.

- Можливо це було для моєї матері..

- Думаю так. Але чому воно в тебе?

- Не знаю. Його знайшли разом зі мною.

- Цікаво. Думаю тобі є, над чим подумати, а я вже піду.

Віль сидів на одинці, роздумуючи над почутим. Лів правий. Тут і справді є, над чим подумати.