Мушля

Якщо прикласти до вуха мушлю

Можна почути море.

Вільне, нескорене,

білі гребені його хвиль,

біля берега особливо,

шумливі та простодушні.

Влягаються в ноги, будують пісчані замки

І до самого ранку

Складають з пісчинок "вічність"

Як загублений хлопчик в казці

Про дитячу безпосередність і вірність.

Ластяться, дихають сіллю в лиця

Величних приморських скель.

Торкаються зводів підводних печерних стель,

Розливаючись в них заливом.

Слухай як море дихає,

Ритмічно скорочує

Свої м'язи в твоїй руці,

Схлипуючи наприкінці.

А потім, одного разу,

замість мушлі

ти візьмеш мої долоні і щільно притиснеш до вух.

І тоді твій музичний слух

Вловить вихори океанів,

Дзвони храмових веж,

Безмежні поля тюльпанів,

Що відкривши роти́,

Зазирають в сонячну годівницю.

Як пронизливо трощать кліті

Білі птиці міцними крилами,

Відвойовуючи свободу.

Слухай як поглинають воду

Спраглі змії брудних доріг,

Запасаючи у калюжі собі на завтра.

Як блищить діамантом сніг,

Чи палає липнева ватра

У купальську чарівну ніч.

Як балакають віч-на-віч

Голоси о пізній годині

На затишних маленьких кухнях.

Як вперше беруть за руку.

Та поступово стають щасливі.

І не дивуйся,

Що цілий безкрайній світ

Вмістився в одній невеличкій людині.