Справжнє

Десь за межами посередності

Буде Справжнє,

сяяти надновою.

Обережно

Торкайся, розпалюй прадавні

Інстикти в тривожних думках

І тілі,

Застиглім.

Це найголовніше, вдихнути вогонь

У пальців завмерлий холод.

Ближче до світла, лишень втамувати б голод,

Що тягне до дна, затягує міцно повід

На камінних кістках хребта,

Стискає нутро.

Висота..

Заманює в надра цупкої тканини ночі

Охоче підморгує зорями, кличе

Ближче.

Дістати шматочок,

Наблизити до обличчя

Вдивлятись у промені

Пломеня тайного слова,

що вимовила наднова,

Розчулившись з молитов.

Сховай його у кишеню,

наче цього й не сталось,

І це не тобі, немов,

Подарували останній шанс

Зроби вигляд, що ніде її не знайшов

І спробуєш якось в наступний раз.

А прийдеш додому - дістань живе

Притули до пустки худих грудей,

І воно розіллється хвилями,

спалахне

В задушливій глибині.

Світлом розтрощить листи броні

І залишиться справжнім,

Єдиним справжнім.

Хоч чимось справжнім в тобі.