Чорний ферзь

Чорний ферзь

Коли тебе стискає біль,

І в серці божевільний страх,

На шахівниці твій король,

Раптово терпить шах і мат.

Ти – зломлений і ледь живий,

Проблеми, чвари, суєта,

Тобі так соромно за біль,

Там, де вогонь і мерзлота.

І втома ковдру, наче сон,

Байдужу і брудну, як лід.

Накинула на очі ті,

Ховаючи від вічних бід.

Здається, що впадеш і все,

І знов на лезі у ножа,

Біжиш, повзеш, і знову йдеш,

не відпочине лиш душа.

Втомилася від ворогів,

Із гори вниз і знов на дні,

Підйом важкий, крізь бруд і пил,

Їй обіцяв: - Останні дні!

Ти кажеш, віри вже нема,

Бо ціна зради і брехні,

Ті самі тридцять срібняків,

Чи руки друга у крові.

Ми почнемо: за кроком крок,

Я завжди поруч, руку дай,

Наша душа одна на двох,

Я - чорний ферзь твій, пам’ятай!