Замало слів/сил

Про смерть не буває мало

Украдених, сірих, вицвілих

Слів.

Чи тих, що блищать оскалом

Гострих літер,

Багном замизганих,

Чи кривавим послідом ворога.

Чи пекучими айстрами ран

Чийогось рідного сина.

Зне

Си

Ле

На

Та коли смерть підходить ближче,

Зазирає в обличчя,

Сипле порохом

В темні гніздиці очей

Віднімає світле і найдорожче,

Відміряє гірший із двох світів —

Ніколи не вистачає слів.

Завжди замало.

Тільки в ступі мізків товчеш

Як мантру:

Боже, як же це все заїбало..