Клоун

Не хочу нічого, не буду ніяк:

Час видалила, мов маніяк,

Збезволеним словом.

То ж звідки тут клоун?

Я не вірю в "ніде", хоч би й знайдена ким,

Як вѝгадаюся брудним

Спаплюженим светром

У калюжі мертвій.

Я не стану "ніколи", хоч бачу ніщо.

То тригер, куди б не йшов.

То розладу пéтлі

В кишені задертій.

В долоні пательня, дуальні думки

Як встати тепер і піти?

Обвуглене серце.

Я забула, де це,

Ти.