Мої тендітні натурщиці

Мої тендітні натурщиці,

Світлими пасмами закриваєте небо,

Кистями ласкавими пестите вилиці,

Очиці туманні щось більше потреби,

Являєтесь мені силуетами серед вулиці,

Вибиваючи серце з-під ребер.

Мої тендітні натурщиці,

Манять жаданністю згини теплих тіл,

Змушуючи любові шукати дещиці

В руках холодних і проміннях фіалкóвих світил,

Ви прекрасніші ночі, ви прекрасніші вічності й миті,

Водночас сонце бентежне сходить на небосхил...

Мої тендітні натурщиці,

Я сподіваюсь, ви далі будете жити

Приміряючи на тілі багряні чи жовті мазки,

Мої тендітні натурщиці,

Дозвольте мені вас знову відкрити;

І будьте розкутими, як в небі бузковім маленькії птиці,

Я буду до вас молити,

Споглядати ваші темні зіниці,

Що продовжать світло небесне на землю цю грішную лити.

Мої тендітні натурщиці,

Я буду вас вічно і гірко любити.