Тату, скажи...

Тату, скажи, тобі сниться, як ти літаєш?

Як розсікаєш крилом блакитне небо?

Від темних думок і безглуздих фраз вислизаєш...

І забуваєш, де билиця, де не буль?

Як вдихаєш на повні груди зорю з вітрами?

Та як пронизаний ніжною волею світла,

Пісню співаєш про Вічне Кохання зі світами...

І відчуваєш мить падіння в рай теплого літа?

Як адреналін ковзає у венах ніжним спокоєм,

І наповнюються сенсом усі дні сподівання?

Як десь у серці потужним солоним прибоєм

Море й небо повінчані... й немає мовчання?

Тату, скажи, чи існують крила

Ті, що несуть у далечінь заповітних мрій і свободи?

Як гадаєш, чи варті такого зусилля

Ці миті в небі? Тату, скажи, тобі сняться польоти?

~18•11•2017~