МОЄМУ ЯНГОЛУ

Із Нічого в Ніщо пролягає мій шлях,

Десь він – радісний, десь – небезпечний:

То – оманливий лід, заіржавлений цвях,

То – імла, то – журба недоречна...

Я – людина, я – сильна й слабка водночас,

Та негода щасливо минає:

Янгол, мій помічник, він – на варті щораз,

Як солому, крило підкладає.

З чим зрівняти любов, що лікує мене,

Що від прірви невтомно відводить,

Що, як мама, прощає гірке і сумне,

У безвиході стежку знаходить?

Я з любов'ю цією блукаю в зірках,

Пещу мрії – сміливі й казкові...

Янгол мій прибере павутиння в думках,

Зробить правильний наголос в слові.

Охоронцю мій – Янголе, вдячна Тобі!

Хоч не вмію всю душу відкрити,

Хочу встигнути крізь небеса голубі

Я любов'ю й Тебе оповити.

Танго Вічності вправно танцюють світи,

Миті з′єднує Часу дорога...

Моє щастя і совість, і щирість – це Ти,

Рятівний подарунок від Бога.