💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛

Електронні книги / #янгол (34)

Золота латка

Посеред міста в натовпі безликих

зі зраненими крилами стоїть,

в крові та в бруді білі черевики,

єство на друзки, в грудях все болить.

По білих плечах б'ють безжальні краплі,

Танцюють з кров'ю, по спині стікають,

йому не допоможуть, оминають,

страждання в цьому світі ніц не варті.

Пусті обгортки з крихтами душі

не можуть навіть в очі подивитись.

Вуста мовчать, лиш поглядом кричить,

благаючи хоча б когось спинитись...

Його не стане, скоро все скінчиться...

Безгрішний янгол з сірими крильми,

на самоті, оточений людьми,

в обіймах холоду навіки розчиниться.

Під ноги впало зламане перо,

Заплющив очі у прощанні янгол,

Його торкнувсь хтось знизу за крило

І світ навколо затопили барва.

Під парасолькою із листям конюшини

стоїть дівча з очима наче небо

"Це з ваших крил? Тримайте, ви впустили!

І ось хустинка, вам, напевне, треба!"

Перо в руці завмерло лиш на мить

і в білосніжні крила повернулось,

бо в грудях серце знов життям горить,

через турботу, що його торкнулась.

...

Yana

Холодно...

Холодно ... «Я говорю з порожнечею»... Власний біль...

Ніби об шибки б'ються гілки горобини.

Янгол зняв крила — у нього вихідний...

Мрякою по весні сльози рутини...

Погляд на небо... Там сіра імла...

...«Їм не осягнути дно зоряного океану»...

Розум охолов, сни огорнула тиша...

Янгол без віри — що світ введений у оману...

«Кроки в темряві або сліди мерзлих снів?»

Світу б у свято вистукувати прірви...

Янгол пройде всі дев'ять клятих кіл...

І сили безсмертя тут безнадійні...

Холодно... «Я говорю з порожнечею» — власний двобій.

А за вікном нові світи-трясини...

Янгол зняв німб... Вдихнув грозовий спокій...

Рушив у тишу, пізнавши земні глибини...

~квітень•2023~

...

Lexa T. Kuro
16+

Ґрати. Ґрати. Ґрати.

Їй сняться сни як він сидить за ними:

В'язниця плаче вже давно за монстром,

Стікають сльози розігрітим воском,

Та упіймати важко, хоч і винен.

Побиті рани, привид стогне в тілі,

Повсюди гематоми, повні крові,

Сліди від губ, розжарених драконом,

Що залишились опіком на шкірі.

Смола повисла тягарем в легенях —

Цей сигаретний дим її вбиває.

Вона втікала, билась, забувалась,

Та очі чорта солодко-зелені

Її у лігво дому забирали.

Лускаті пальці пестили охоче,

Люб'язно шепотіли шкірі: хто це...

Хотілося в ту мить в обійми мами —

Натомість потрапляла в клешні ката.

Мацак огидний проникав щоразу,

Як роз'ятрить чудовисько ту рану,

Що нанесло само при першій страті.

Мовчала мати, бо кохала. Знала,

Що відбувається у лігві змія,

Дракон показував їй темні вміння,

Породжував у ній зачатки наги.

Нащадок двох, згорнувшись сірим згустком,

Все намагалась розчинитись в ямі.

Пошматувала гострими словами

Плоди добра, що десь застрягли в шлунку.

Їй сняться сни, що монстр у в'язниці

І вірна нага поряд примостилась,

Та новий ранок підіймає крила —

Вона розп'ята вдома янголиця.

(Січень 2024 р.)

P.S: якщо ви чи хтось з ваших знайомих страждає від насильства у будь-якій формі, не мовчіть, звертайтесь за допомогою до поліції, соціальних служб, громацьких організацій тощо. І пам'ятайте - насильство не можна спровокувати, бо кривдник сам ухвалює рішення.

...

Роман Фещак

Янгол

Летить над небом невідомий силует.

Він дуже дивно простилає свої крила містом.

Та це не птиця, що літає вздовж полів,

Це Янгол, який трошки веселиться.

Створіння, повне білих фарб, різних відтінків,

Не має зла та якостей, якими повні люди.

Вирішило зупинити свій політ й присісти в тіньки

І буде байдуже, хто й як його засудить.

Це не наївність, чи зневага до створінь слабких.

Він - наймогутніший серед осіб навкруги.

Цей Янгол мовчки підлітає до всіх тих,

Хто проживе життя, але його ніколи не забуде.

Віддасть надії келихи, якими тече творчість.

Осяє, наче зірка та зігріє променем своїм.

Ці люди будуть бачить більше ніж усі навкруги,

Що перетворить їх у тих, хто все-таки врятує світ.

Хоч Янгол й добрий, але більше справедливий.

Ніколи не протягне руку тим, хто очорнить її.

На вигляд він дуже веселий, милий.

До ворогів відразу злий, як на війні.

Такий характер покорив усіх у місті,

Його любили старші, а так само й дітлахи.

Вітались кожним разом з Янголом сусіди,

Коли він пролітав хатинками вночі.

Та я не бачив жодної різниці поміж нами.

Він може і створіння неземних корінь,

Але як захочу, то теж таким я стану!

Треба створити білі крила й нестись в бій!

Я цілими роками готувався,

Крил планування загубило усі гроші,

Поставив ціль, для неї ж і старався.

Я стану Янголом! І зникну вже у цьому році!

Злечу у небо, подивлюсь на бога,

Поможу бідним, покараю гріх.

Оце ота небачена свобода,

Таке життя, напевно, я б хотів.

Нарешті, мій костюм готовий,

Збираюсь вже на вежу, щоб пірнати вниз.

Я зможу все, я точно переможу!

Зіваки вже зібрались з-за куліс.

Секундою стрибка, його я бачу, -

Янгол стоїть посеред натовпу людей.

Отже, і я для нього щось, та значу.

І зовсім скоро він розділить наш трофей.

Я розігнався й відштовхнувся вниз,

Розкрились саморобні крила, наче власні.

І полетів, а значить усе зміг.

Та в погляді одному не побачив я пристрасті.

Моментом далі Янгол вирішив піднятись в небо,

Він мовчки поруч із зі мною був, - стали тандемом.

З пташиного польоту зовсім не виднілись силуети.

Так Янгол все-таки літав не для людей, для себе?

А може щирість й доброта були не тими?

Це все зарозумілість, всі слова були пустими...

Він завжди посміхався та був милим,

Але яким було насправді все?

Летіли ми вже вдалині від очевидців,

І янгол вперше показав очі свої,

Блискуче подивившись прямо у зірниці,

Сказав мені, що я все розкусив.

Він давав шанс майбутнього на свій лиш розсуд,

І позбавляв так само всіх, кого бажав.

Він з самого початку мав для цього простір,

Маніпуляціями всіма керував.

Блакитні очі різко стали темні,

Швидкими рухами він вдарив по крилу,

Я втратив висоту й падав на землю,

А він, не дивлячись, летів у далину.

Я впав... Падіння було неприємним, не м'яким.

Хоч цілим був, але крила зламав назавжди,

Від бруду вони почорніли й більш я не злечу.

Та їх не зняти, - янгол їх зачарував своїм ударом.

Вони вросли у спину, - стали як живі.

Я відчував нестерпний біль від сотень їх поранень.

Отримав крила, як хотів, тепер мої.

Та ось ціна, що заплатив була до біса марна.

І, повернувшись в місто, мене зацькували.

-Де Янгол зник, чому у травмах сам?

-Ти Демон! Заздрив й вбив поки не самоті літали!

Відчув я ненависть в очах народу й страх.

Мене одразу вигнали, не дали пояснитись.

У правду вірити ніхто, на жаль, не став.

Мені прийшлось піти навіки та шукати нове місце.

Лиш сподіваючись, що янгол там на мене не чекав.

17.03.2024

...

Insp1ro

ЯНГОЛИ І ДЕМОНИ

Янгол бився з пітьмою довго.

Демон підступ і зло в’язав.

Бій точився всесило й ковзко

За солдата, що вибув з лав.

Аж кололось на скалки небо

Од скресання мечів-блискавиць.

Палахтіли долини й греблі,

Гори падали горілиць.

Над міським лікарняним подвір’ям

Протиборці ішли в піке.

І летіло додолу пір’я

Сніжно-біле і чорно-липке.

Вої знали: життя програло,

І боєць вже в смертельній межі.

Янгол з Демоном воювали

За живинку його душі.

- Я вестиму його у пекло, --

Грозовито Демон волав. –

При житті було його кредо:

«Знищуй ворога!». Він вбивав!

І в останній своїй гранаті,

Що знесла йому руки й ноги,

Він забив окупантів двадцять

З грізним гуком: «За перемогу!»

- Його вирок – спокійна тиша

З побратимами у раю.

Завдяки йому сотні дишуть.

Тисячі завдяки – живуть.

Та граната забрала й очі,--

Янгол трубно гласив у бою. –

Бачив він у пітьмі крізь трощі

Що останнім? Дитину свою!

- Він колись обдурив касира!

Він колись не своє забрав!

А коли він був ще хлопчина,

В магазині машинку вкрав!

- Він вернувся, щоб доплатити.

Він валізки схожі поплутав.

Він просив машинку купити

І скарбничку приніс в спокуту.

В нього всі перебиті ребра.

Нема як причепитись й душі.

От для чого він в пеклі треба?

Поступися! Віддай мені!

Із дверей лікарні безмовних

Вийшли після денних напруг

В підзадуманій рясі церковник,

У щасливім халаті хірург.

«Оце ми підтрусили перцю…»

Дяк хірургу цигарку дав.

Гулко Янголу бухнуло серце.

В п’яти Демону пульс упав.

Янгол, Демон на дах присіли,

Обертаючись на труху.

Теж цигарками задиміли

На міськім лікарнянім даху.

Ні один з них мовчанки не зрушив,

Розуміючи невороття.

А солдатова жінка душу

Повезла на візочку в життя.

Присвячую всім, хто змушений носити протези

як медалі, та їх героїчним дружинам.

***

...

Білик Ірина

Привіт, мій янголе...

Привіт, мій янголе... Прощавай...

Що попереду — туманна, як усім, дорога?

Звичний ритм дощів, смуток та жаль?

Скажи, ти все ще віриш у рай та бога?

О, все минуле наперед пройде,

Спалахне восени, розвіється вітрами.

У звичній Книзі новий поворот — «іде вже, як іде»...

Хто вчився по складах — завчив словами.

Розставив ночі, землі та мости,

Десь рідне поле... За надією — петляння...

Весняною вірою скло порожнечі розгубив...

Зібрав... Надалі вік мовчанням?

Порожня висота, нестримна даль...

Що попереду — звична, як завжди, дорога?

Привіт, мій янголе... Прощавай!

Тобі — на Землю, мені ж — повз бога.

~квітень•2021~

...

Lexa T. Kuro

МОЄМУ ЯНГОЛУ

Із Нічого в Ніщо пролягає мій шлях,

Десь він – радісний, десь – небезпечний:

То – оманливий лід, заіржавлений цвях,

То – імла, то – журба недоречна...

Я – людина, я – сильна й слабка водночас,

Та негода щасливо минає:

Янгол, мій помічник, він – на варті щораз,

Як солому, крило підкладає.

З чим зрівняти любов, що лікує мене,

Що від прірви невтомно відводить,

Що, як мама, прощає гірке і сумне,

У безвиході стежку знаходить?

Я з любов'ю цією блукаю в зірках,

Пещу мрії – сміливі й казкові...

Янгол мій прибере павутиння в думках,

Зробить правильний наголос в слові.

Охоронцю мій – Янголе, вдячна Тобі!

Хоч не вмію всю душу відкрити,

Хочу встигнути крізь небеса голубі

Я любов'ю й Тебе оповити.

Танго Вічності вправно танцюють світи,

Миті з′єднує Часу дорога...

Моє щастя і совість, і щирість – це Ти,

Рятівний подарунок від Бога.

...

Ольга Ліщук

negans...

і не шукай

собі крила за спиною...

...хоч розум наш прагне

в незнане,

у мандри,

фантазій і таїн,

усьому пояснень.

прагне нестримно

занурень в неспокій,

в чуття,

у кохання

та злетів у казку,

в красу... -

у прекрасне!

миру без воєн,

ми прагнемо світла!...

...і творимо дивне -

війни жертовні.

і наче не люди ми -

дикі почвари.

прагнемо крові,

знущання...тортури -

слабкому до смерті,

бо миршавий нам він,

зневажений нами.

...плюгавий же -

рідний,

взірець еталонний!

дари йому зносим,

любов та пошану.

благаємо в нього,

добробуту просим,

щастя, любові

та миру по світу

по всьому -

усім та усьому!...

...ото ж,

не шукай

собі крила за спиною -

янголи всі ми...

але безкрилі!

Богом створені -

та чи єдині?...

такі протирічні,

жваві, рухливі,

нестримані, хтиві...

і по одинці -

самотні.

...не вічні

у Всесвіті цьому,

в зірках,

між світами,

у власному світі,

для власного

дому.................

******negans (лат.) - заперечливий, негативний, нігілістичний

...

Ем Скитаній

Чуття

До почуттів потрібен ключ,

До відчуттів - нейрони

Інстинкт тримає обіруч:

Шайтан,Ібліс,чи янгол чорний?

З тобою світ - без почуттів,

Без тебе всесвіт – зникне.

Невже до мене збайдужів

Мій Янус многоликий?

Для почуттів потрібен ти,

Для відчуттів - ми двоє.

В твоїх руках горять світи,

Я теж впаду, мов Троя.

...

Мілена Грім

Янгол смерті

Твій янгол йде десь біля тебе,

Але чомусь нічого не каже й поки не запитує..

Він знає про тебе все. Дитинство,твій шлях і гріхи .

Твій янгол запитував лиш раз в кінці,

Запитував про дивний сміх,який в житті твоїм лунав не раз,

Запитував про дивний біль,який відчув десь поміж хвиль де крику ніхто б не почув..

Що відповісти ти не знав,бо сміх і біль ще не пропав..

І сміх і біль зробили гріх,але тобі..Бо тільки ти не втримався в той рік.

Та як ти міг? Чому не витримав..? - Зламався.

Ця відповідь лише для тих,хто зрозуміти його міг.

Бо як же витримати те,що він робив ці всі роки,бо як же витримати те,що він зробити вже не зміг..

Твій янгол сказав про твій гріх,пробачу всі,але один залишиться вже на душі,чи розумієш ти який?

- Я розумію.

- То в чому тут твоя провина?

- Бо як зламався то я втік,

Взяв ніж і сам себе ним вбив..

...

Вереснева Донна

Кохання янгола

Я бачив дівчину та хлопця

Прекрасну пару молоду,

В обнімку вулицею йдуть.

Я їх впізнав, я бачив ту любов.

Я бачив те чудове світло, що огортало їх обох

Я йду за їхнім слідом, не можу підійти

Не смію розірвати ті окови, що те кохання принесло.

Я мушу виконати справу, назавжди зберегти любов.

Та я порушив те що не повинен

Випустив із серця ту любов.

Мене по різному скрізь кличуть:

Чи то я янгол, купідон, чи захисник любові.

Я маю створювати те, що відчувати сам не можу.

Що в забороні буде вічно

Той недосяжний фрукт – любов

У збірнику законів, святим письмом написано було:

«Не полюби, не випусти любові,

Ти смертну полюбить не смій,

Бо полум’я яке відпустиш, назавжди обпече тебе»

І ось по вулиці бездонній, іду ні мертвий, ні живий.

Моя душа тендітна, обпечена вогнем.

Придушена тим болем від розриву,

Розриву той ниточки тендітной,

що зачепилася до неї і нею же ж відірвана живцем.

Та головне, робота виконана вчасно,

І світло вже у них, стає вогнем

І ниточка кохання, стає залізним ланцюгом.

Ось небо затулили хмари і місто вдарило дощем,

Я не зважаючи на зливу, стою й дивлюся в далечінь

На крилах пір’я обгоріло, це наслідок обпеченой душі

Ці рани довго будуть заживати, а може сажа й не зійде

Та раптом небо затулила, рожева парасолька.

Я оглянувся і побачив враз її, ту панночку тендітну.

Яка схвильовано дивилась, на мокрого мене.

І тут, я це відчув. І знову те тепло прийшло.

Та це тепло живіше, тепло що душу знов взяло

Я глянув нижче і побачив, побачив ланцюга того.

Який із неї йшов до мене і з’єднував серця обох.

Ми так стояли довго, дивились в очі, я в її, вона в мої

І все, що зміг я вичавить тоді, то просте було «привіт»

...

Єгор Скріверра

Янгол порятунку

Янгол-порятунку,

Завітай в наш край.

Від журби та смутку,

Ти оберігай.

І тримай за руку,

Впасти не давай.

Воїнам хоробрим,

Витримки додай.

Мужності у серці,

Сміливості в очах.

Викинь якнайдалі,

Сумніви в думках.

Віру та терпіння,

В націю вдихни.

Янгол порятунку

Україну збережи!

2023

...

Artem Belevtsov
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛
12.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

12-те квітня це особливий день! Рівно 3 роки тому відбувся запуск літературної платформи Аркуш 🙂

... Детальніше
Блоги
А Ви стикалися з небезпекою особисто?\ілюстраціїЄва Лук'янова
13.04.2024
Привіт, любі відвідувачі блогу! Я написала новий розділ до свого роману "Дім втрачених ілюзій", з як ... Детальніше
ДЕБЮТНА ПУБЛІКАЦІЯЛеонід Данільчик
11.04.2024
Вітаю спільноту. Нарешті і мені випала нагода написати щось гідне Вашої уваги (не враховуючи мої мат ... Детальніше
"Голод Знання" у форматі аудіо Югин Кобилянський
13.04.2024
"Голод Знання" тепер і аудіокнига. Історію молодого студента, життя якого кардинально змінює тяга д ... Детальніше
Минулі дніDeadNeko & Polska kotka
13.04.2024
Чи погано, коли нудьгуєш днями? Чи погано коли все спокійно? Коли хочеться змін, то забуваешь додат ... Детальніше
Флеш-моб «Квантова Україна»Катерина Бондарєва
08.04.2024
Поки ми чекаємо на початок голосування та мріємо про повернення наших творів назад на авторські стор ... Детальніше
Чорничні ночіLeila Holden
13.04.2024
Увага! Учасникам має бути 18 років. Якщо вам ще не має 18, будь ласка, не приєднуйтесь! Хочу запроси ... Детальніше
На Аркуші вже:
10312читачів
116638коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: