Буття ключі

Небо височу... Звичне полотно темряви має силу...

Нескінченні смисли штормом та вітрів.

Кораблям не відомі стежки гір у стовпах пилу.

Шукають тиху гавань у перехрестях чужих портів...

Стрункими щоглами спрямовуються думками в небо.

Там безкрилі мартини сонно сонцю «привіт»...

За бортом — хвиля... За обрієм — небуль...

...А чи так там важливі вітрил краса та сонячний світ?

Штиль — не вічність... Бриз замінять шквалом надії...

І лише зірки благословлять бачити уночі.

...У вічності немає берегів... відстаней... сумнівів... мрії...

Є пензлі та полотно... Є темрява... Є світла промені - буття ключі...

~20•05•2020~