Незабутній

Прийміть, споживайте, це - тіло моє, що сформоване попелом, страхом та брудом

Головна тривіальність людського буття: незабутній невідомим дивом забувся

Знайти б холодний захист в тебе під змученою шкірою, прокрастися б під легені - забирати собі твій кисень

Прикластися б до недієздатних вже нутрощів, відчувати разом із тобою навіть найменший рух - складати припущення

Нема у сльозах твоїх ніякої правди, і нема в них ні краплі журбливих прощань

Як захочеш битись із правдою - ніколи не перемагай

Ти вперше наснився за весь цей час - я попросила з'являтися уві снах бодай трохи частіше

Знаю, може й досі не час, але від брехливого самозбереження справді не краще, якщо бути відвертою – гірше

Невідому тінь шукаю в своїх словах та чужих палітурках

Один лиш твій голос змушує мурах знаходити в мені мокрого ґрунту й притулку

Я ж бо є світло, і не владна наді мною ніяка темрява

Однак, опускаючи повіки і натрапляючи на риси твого обличчя, я більш у цьому не певна