Тікай

Відведи від біди

Вбрід іди

по стрімкій воді,

струмками,

до самих міських воріт,

хтось казав,

там ще мусить стояти світ.

Поза нами хребти руїни.

Попід ними видніють спини:

хто не витримав, хто не встиг.

Ще не вистиглі липнуть стіни

до підошв поспішаючих ніг.

А попереду сніг застиг.

Навіть натяку на майбутнє

не видніється.

Потяг, станція,

Чиїсь руки до тебе тягнуться

Ще надія чи вже руйнація?

"Еміграція — добровільна"

Боже, дай сил не озиратися...

Хай хоч пір'я оплавить полум'ям,

та не витопить кості з крил.

Ще триматимеш ними небо

над маленькими головами.

Бережи, що вузлами жил

витягала із-під завалів.

Хоч і це не останні камені,

з люті кинуті у твій бік.

Спробуй не перейти на крик

як судитимуть кожен крок.

Всім дістанеться по рахунку

З вироком без можливості дострокового.

Навіть тим,

хто запізниться на урок.