Чужинці серед чужинців

Андрія ввели у величезну сферичну залу. За обставою приміщення нагадувало Зал Засідань. Він помітив в центрі трибуну та довгі ряди лавок навкруги від стіни до стіни з чотирма вузькими проходами. На них уже чекали. Товариші Андрія, Луї Бержес та Ганс Генкель, сиділи в передньому ряді, а за їх спинами стояли охоронці з шокерами. На обличчях обох людей виднілися синці та подряпини. Отже, вони чинили спротив, і їх били. Навіть тепер їхні руки були зв'язані кайданами. Біля трибуни він помітив Верховного Радника. Той був вдягнений у білосніжну мантію з чотирма рядами спіралей, яка світилася в ультрафіолетових променях, а поряд з ним стояли ще четверо радників в сірих мантіях з двома рядами спіралей.

— Сідай на перший ряд, будеш нашим гостем, — почув він голос перекладача. — Послухай, що скаже тобі Верховний Радник.

— Як ви вивчили нашу мову? — спитав Андрій.

— Наші системи просканували ваші мізки, проаналізували зв'язки та провели симуляцію. На жаль, ти перервав сеанс. Тому довелося вдатися до допиту. Ми шкодуємо, якщо завдали шкоди. Ми древня та мирна раса вчених і інженерів. Ми проти насильства

— Якщо все так, то як сталося, що ви ховаєтесь під землею? А поверхнею бродять агресивні дикуни? — спитав Андрій.

— Це довго розповідати. Але ми можемо це показати, — сказав Старший. — Після всього ми вас відпустимо. Після того як ви дізнаєтесь про все, що з нами сталося. Щоб ви передали наше послання вашим керівникам!

Голографічні образи спалахнули просто у центрі залу. Андрій побачив планету. Повз пролетів величезний видовжений астероїд, який зробив кілька кіл над планетою, а потім по спіралі почав віддалятися і зник у темряві космосу. Екран на мить став темним, а потім ціла флотилія подібних кораблів повисла над планетою. Спочатку вони відкрили вогонь по орбітальній станції та супутниках, які оберталися навколо планети. Хвилі плазми перетворили металеві кульки у полум'яні бомби. Падаючи, вони спричинили пожежі на поверхні. А потім почалося бомбардування з орбіти. Чотири міста перетворилися на смолоскипи. Пекельний вогонь перекидався на ліси й випалював все живе навколо.

А потім настала черга міст у тропічному поясі. На них скинули нейтронні бомби. Всі будівлі стояли цілими. Але потоки нейтронів знищували все живе. Вижили лише ті, хто працював під землею чи встигли сховатися. А потім кораблі чужинців почали сідати. З них виходили загони чужинців у бойовому спорядженні. Зброя аборигенів не могла пробити їхній захист. Ні лазери, ні вогнепальна зброя не могли їм зашкодити. Спротив був придушений протягом кількох місяців. Тих, хто вижив, перетворили на рабів. Їм припекли клейма на голови, поставили чіпи, які відстежували їхнє перебування і не давали вийти з зони контролю.

Але вчені, які залишалися у підземних лабораторіях, готували помсту. Аборигени ховалися у підземеллях і звідти робили вилазки на поверхню, намагаючись знищити загарбників. Їм вдалося захопити кількох загарбників в полон. Вчені, використавши біоматеріали полонених, створили штучний нановірус, який швидко поширювався серед загарбників. Спочатку вірус вражав лобні долі мозку, спричиняючи нічим не стриману лють, так що загарбники починали вбивати всіх навколо. Але знайшлися ті, хто виявився резистентним до дії вірусу. Вони заражалися, але зберігали контроль. Вірус мутував. А потім вражені ділянки мозку почали відмирати, і розум заражених згасав, зв'язки між трьома частинами мозку руйнувалися. Загарбники втрачали розум, але зберігали інстинкти, генетичну пам'ять та рефлекси. Вони робили примітивні знаряддя, але були вже неспроможні користуватися технікою. Так загарбники перетворилися на тварин. Зграї агресивних дикунів заполонили планету.

Тимчасом внаслідок бомбардувань клімат на планеті змінився. Стало холодніше, сухіше, почали наступати льодовики. Загарбники змінили під себе всю біосферу. Вони привезли власні рослини, які утворили суху саванну, і тварин, які швидко розмножилися та потіснили місцеві види. Значна частина місцевих тварин вимерла. Інша частина переселилася на південь, в зону пустель, і там пристосувалася до життя. Ліси залишилися лише на островах у морі. Але через забобони аборигенів ці острови залишалися незаселеними, і вони також не цікавили загарбників.

— Але чому цей вірус не вражає вас самих? Як ви від нього захистилися? — спитав Андрій.

— В нас інша біохімія, — відповів Старший. — Наш мозок не має півкуль та частин. Він єдиний. У нас інший тип зв'язків. Тож цей вірус не може нас уразити. Для нас він нешкідливий.

— Цей вірус може бути небезпечним і для нас!

— Ми вас тут не чекали, і ми вас сюди не кликали, — різко відповів Верховний. — Ми захищалися. Це ви прийшли до нас. Найкраще, що ви можете зробити, це дати нам спокій та забиратися з цієї планети. Всі, хто прийде сюди знову, будуть сприйматися як вороги й знищені. Ми не дамо вам повторити з нами те, що вже зробили загарбники.

— Ми не такі, як вони. За нашими законами, якщо планета придатна для проживання, то ми її заселимо. Якщо на ній є розумне життя, ми встановлюємо контакт. Якщо контакт неможливий, або мешканці не хочуть спілкуватися, то наш уряд оголосить таку планету закритою для відвідування.

— Нам важко в таке повірити, — сказав Верховний. — Кожен вид зацікавлений в розмноженні та поширенні. Я не повірю, що ви не захочете заселити наш світ. Ми могли б просто знищити вас тут для власної безпеки. Але це принесе нам знищення — то краще вас відпустити. Колись, ще на початку наших досліджень Космосу, наші вчені послали сигнали до сусідніх світів. Це були послання миру і дружби. Ви теж почули наші сигнали?

— Так, — відповів Андрій. — Ще двісті років тому наші вчені спіймали сигнали від вашої зірки. Але пройшли роки, перш ніж хтось зміг прочитати ці сигнали.

— Такого більше не буде. Жоден сигнал не вийде з цих підземель. Щоб загарбники не повернулися і не довершили свою справу. Ми знаємо, що ви сюди теж прилетіли як розвідники. І ми не знаємо, що може вирішити керівництво на вашій планеті. Тому ми мусимо вжити заходів…

— Наша цивілізація розвивалася у різноманітності. У нас тисячі різних мов, народів і націй. Деякі воювали між собою, але деякі подружилися і жили поряд у мирі. Деякі народи колонізували інших, але це в минулому. Всі забули старі образи. Ми знаходимо силу у різноманітті.

— У нас так було раніше, до того як ми вийшли в космос, — сказав Верховний. — Тепер ми один народ.

— Чому ви самі не вийдете на поверхню і не повернете все, як було раніше?

Верховний помовчав, і нарешті він відповів:

— Поверхня захоплена нащадками загарбників. Вони повністю змінили біосферу планети. Там інші тварини, інші рослини. Це більше не наш світ. Навіть атмосфера зазнала змін. З'явилися токсичні компоненти, через що ми не можемо вийти на поверхню без скафандра. Ми вже звикли жити тут. Наше суспільство стабільне. Ми налагодили зв'язки між анклавами, прорили транспортні тунелі. Ми зберегли нашу культуру і традиції, звичаї предків і не порушили їхні закони. Нас дуже мало. Ми не маємо сил знищити всіх загарбників. Все залишиться, як є.

— Але ж минули століття! Ви могли б повернути собі планету!

— Ми не можемо відродити те, що було. Ми збережемо те, що маємо. І це передамо нащадкам. Прощавайте. І передайте наш привіт керівникам вашої планети!