Троянди в лісі

Дні закрутилися, сплелися, перемішалися, залишаючи тільки великий слід всепоглинущого щастя. Віктор ще у лікарні, але він швидко одужує, мабуть, від того, що біля нього сидять цілими днями Ніка з Яною. Чорна археологія виявилася для нього до біса небезпечним хобі.

Батьки оговтуються від шоку. Два рази мамі довелося давати інтерв’ю журналістам. У випуску новин вона стояла на фоні відремонтованого мною паркану.

Тепер мені більше не треба пручатися думкам про Катю. Ми проводимо разом кожен вечір, ніч, ранок. Після пар я витираю рукою її білого високого лоба, забрудненого вугіллям.

При моєму першому візиті до лікарні я спитав, нарешті, у Віктора чому вони поїхали шукати до лісу троянди. Відповідь була далека від містики та романтики. Троянди були вказівником.

Хутір було зруйновано, залишки стін поступово вирівнялися із землею, поросли мохом, чорницями. Сад загинув. Ліс обступив це місце з усіх боків. Найстійкішими залишилися декілька кущів троянд, що були висаджені колись в садочку у формі прямокутника. Через стільки років тільки вони й натякали на приховану історію цього місця.

Вітаю! Дякую за цікавість до мого твору. Буду вдячна зауваженням, серденькам та відгукам. Вони дозволяють мені вдосконалюватися:) В оповідання існують ілюстрації, які поки на Аркуші не доступні. Якщо цікаво на них подивитися - вони на авторській фб сторінці "Таліана" в альбомі.

До нових зустрічей,

Таліана