В пустелі

Кілька годин я прокуняв, розпластавшись на задньому сидінні свого "Кадилака Севілья" п'ятого покоління. Моя "сієста" пройшла вкрай погано. Прокинувся весь в поту, наче після гарячки. Шия заклякла намертво, голова розколювалась, як від магнітних бур. В машині було нестерпно душно, тож я вивалився назовні трохи розім'ятися і подихати.

Мене оточували помаранчеві ґрунти, маленькі кущики висохлої травиці, невисокі пагорби в далині. На обрії виднілася невиразна лінія американо-мексиканського кордону. І прямо над головою нависала величезна, розжарена диско-куля, що затьмарила собою блакитне небо. Її невблаганний жар зводив мене з розуму.

Я жадібно хапав повітря, але тут воно було до біса паскудним. З кожним вдихом мої легені набивалися гарячим піском. Це безлюдне місце хотіло позбавити мене клепки, вивільнити мою внутрішню тварину. В голові виникла думка: "Пустеля бавиться з тобою, наче хтива дівка, не піддавайся їй!" А ще я боявся довго стояти на місці, здавалося що підошви моїх сандалів плавилися. То був пекельний, згубний клімат, до якого моя українська душа не звикне ніколи.

Аби не втратити останні проблиски людського розуму, не перетворитися в безумного пустельного індіанця, я широко відчинив передні дверцята машини, не закриваючи їх, і всівся за кермо. Під ногами знайшов банку з пивом, жадібно схопив її, але встигла добряче нагрітися, тож я з усією злобою жбурнув її в пустелю.

Спека змусила мене застебнути свою чорну сорочку з фіолетовими пальмами, щоб не обгоріла шкіра. Краватку я розв'язав, витер нею чоло від поту, а потім обв'язав довкола голови, наче гангстерську бандану. На щастя, в бардачку знайшлися круглі сонцезахисні окуляри, з якими дивитись на пустелю ставало досить стерпно, а також купу всіляких посвідчень, документів та скирту манілових папок. Там було все, що потрібно для роботи.

Навіть попри спеку вирішив закурити, тож дістав з кишені своїх шортів пачку цигарок і запальничку. Закурив. До легень проник їдкий дим, мозок приємно пульсував. Тоді промовив сам до себе: "Все не так і погано, то може варто менше звертати увагу на дрібниці?". Відчув остаточне розслаблення після ще двох чи трьох викурених цигарок, недопалки від яких навік подарував пустелі. У мене наче вакуум в голові розсмоктався. Дух пустелі, що раніше хотів перетворити мене в недолугу тварину своєю спекотою, врешті змилувався. Ми поріднилися.

Взявши себе в руки, з цигаркою в зубах, я завів кадилак і виїхав з узбіччя на велику, асфальтовану дорогу. Одним оком пильнував ситуацію попереду, а другим – зиркав на радіо, хотів знайти якусь класну станцію з міцним психоделічним роком. Вибрав ту, яка безперервно крутила пісні гурту "Jefferson Airplane". З піднесеним настроєм я мчав на швидкості понад сто двадцять кілометрів на годину і радісно постукував ногами в ритм музики.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.