«Місто сотень ліхтарів»

Це місто сотень й сотень ліхтарів,

Де сонце якось по-інакшому заходить,

Де обриси старих-старих домів

На тротуарах тихо хтось виводить.

А шепіт злив і призвуки вітрів

На нотах грають не таких, як всюди.

У місті сотень-сотень ліхтарів

Усе, що рухається, не спішить нікуди.

Тут навіть потяги, здавалося б, пливуть,

Все мчать й не поспішають прибувати.

А ліхтарі указують їм путь:

Комусь - у гості, а комусь - до хати.

А ось трамваї, що, здавалися б, старі,

Завзято роблять в місті викрутаси.

Лиш леви - львівські стражі-вартові,

Століттями не змінюють гримаси.