Гірськими стежками

Мар'яна дивилася на подругу намагаючись не сміятися. -То чому ви всі мовчите де наш номер?- Дівчина стояла з незадоволенням оглядаючи наметовий табір.

-Катю, ми ж домовлялися, що житимемо в наметі і ти була згідна.- Стас, який чаклував над вогнищем посміхався.

-Я думала, що це жарт.- Катерина невдоволено відкопилила нижню губу.

-Їдь додому, якщо тобі щось не подобається.- Стас повернувся до багаття підкидаючи ще дров.

-А хто мене відвезе?- Катя здавалось була готова заплакати.

-А давай до завтра почекаємо.- Карина підійшла до гурту, якщо ти так сильно захочеш додому, то ми тебе завтра відвеземо.- Дівчина ласкаво посміхнулася.

На обличчі Катерини було багато думок. Але зрештою здоровий глузд переміг і дівчина кивнула.

Друзі з полегшенням зітхнули. Нікому з них не хотілося повертатися на доли тільки тому, що Катя захотіла поїхати. Вони так довго у гори підіймалися, так довго облаштовували табір, щоб це покинути. Адже, Катя точно захотіла б, щоб її всі проводжали.

- Ну все, багаття готове давайте м'ясо.- Озвався Стас за пів години. Це був високий кремезний хлопець, міцної статури з карими очима та довгим до плечей волоссям.

-Карина, яка увесь цей час провела у цікавій розмові з давнім знайомим Стаса Владом підвелася з пенька. -Треба покликати Вадима у нього ж м'ясо.- Мовила дівчина і рушила до кущів, які оперізували табір.

-Як тобі Карина?- Мар'янка підійшла до хлопців.

-Хороша.- Влад перевів на дівчину погляд своїх бурштинових очей. -Але занатто чесно не знаю як вона буде жити.- Хлопець задумливо похитав головою.

-Це правда, але вона ще й самотня.- Мар'яна зітхнула. -Ми єдині хто в неї є, хоча вона і нас до себе не підпускає близько.-

-Може колись у неї з'явится ця людина, яка зможе подолати браму

, яка закрила її серце.- Влад Перевів погляд на стаса. -Як думаєш, друже, швидко м'ясо буде готове?-

-Готує найкращий виробник шашлику за версією команди подорожників.- Хлопець широко посміхнувся.

-Я вперше з вами, то спробую, пане, найкращий виробник.- Влад потиснув руку хлопцеві.

Мар'янка відійшла по далі від усіх. Шашлик був готовий і навіть вибагливому Владові він сподобався.

Дівчина постелила коцик і лягла навзнак на траву. Гори повивала імла, з далеку лунав мелодійний передзвін. Це означало, що пастухи ведуть корову до дому. А де її дім?

Мар'яна жила в сім'ї багатих бізнесменів Марти та Михайла Підгірських. Її батьки кохали один одного.

Вони починали свою справу з маленької крамнички на розі вулиці, а тепер у них мережа торгівельних центрів.

Дівчина їх любила, але іноді їй здавалося, що вона відчувала себе зайвою. Іноді їй хотілося взяти рюкзак на плечі і піти геть у мандри. Та це було неможливим. Навчанння, батьки та улюблена робота не давали їй шанцу усе покинути.

-Мар'яно, чому ти тут сама?- До неї підійшов Стас. Він їй подобався та зізнатися у своїх почуттях вона не наважувалася.

-Та відпочиваю.- Відповіла дівчина і посунулась звільняючи місце поруч себе. -Сідай.- Тихо мовила.

-Як там Катя?- Тихо мовила.

-Зараз їїМаксим розмовами розважає.- Максим був веселуном та відомим жартівником. Це був невисокий хлопець худорлявий, кароокий з хвилястою чуприною та високим чолом.

-То їй точно весело.- -А твій друг не сумує?-

-А з ним Карина спілкується.- Стас посміхнувся.

-Скоро на весілля підемо!- Мар'янка весело дивилася на пару.

-Ага.-

-Слухай, а чому ви себе подорожниками звете?- Карина сиділа поруч з Владом, то вперше хлопець проявляє до неї увагу. Коли в ККаті та Мар'яни були хлопці вона пасла задніх. Вона була середнього зросту ледь повненька, але не дуже. Мала сірі очі та довге русяве волосся. дівчина посміхнулася. -Ми всі дружимо з дитинства Мар'яна, Катя й Стас ніколи незважали на статки.- -У мене тільки мама й іноді у нас не було чого їсти, але вони на це не зважали.-

-Одного разу ми гуляли в лісі, і Катя поранилася.- -Ми малі були і телефонів не було у нас.- -Зате ми знали, що до рани треба прикладати подорожники.- -Та це не допомогло.-

-Слава Богу, що прийшли дорослі, які були неподалік.- -Далебі, якби не вони не знаю, що було б з Катею.-

-Оце так історія.- -А мені Стас каже їдьмо з подорожниками, а я не знаю хто це.-

-То сподобалися тобі Подорожники?- Карина посміхнулася.-

-Так.- -А особливо одна з них.-