Пісня втоми і жаху

Перед сонцем над землю встають білосніжні тумани.

Не дивися в них краще. Краще у них не вдивляйся.

Краще спи, доки світло високо над світом не стане.

Краще спи, краще спи.

Краще не прокидайся.

Я дивився. Я бачив неясні загрозливі тіні.

Ніби падали долу прадавні померлі дерева.

Ніби встала вночі на заправці самотня машина.

Відчинились дверцята.

Та не вийшли із неї.

Ніби міст, а на ньому навіщось збираються люди.

А коли опівночі збираються сотні і сотні,

В мить вони розцяцьковані рвуть у руках ляльки вуду.

І летять у безодню.

Летять у безодню.

Ніби люди лягають спокійно у спальнях до ліжок,

А на ранок вже поруч немає дружини, дитини.

Та вони не питають. Вивчають переліки знижок.

Попиваючи каву.

Проглядають новини.

Ніби в сірих туманах сади, що вродили нівроку.

І обтяжені крони склепінням стоять над дахами,

І в траву глухо падають стиглі плоди, повні соку.

Під деревами тиша.

Померлими повна птахами.

Спи до ранку. Не смій зазирати в тумани.

Доки спиш - доти вірити можеш в облудну безпеку.

Та ледь очі відкриєш - на тебе почнуть полювання.

І до ранку потонеш.

Як метелик у глеку.

Я розкрив таємницю - побачив на власнії очі.

Мертвий слон впав додолу і світ вже давно нахилився.

Тож немає майбутнього й марні катрени пророчі.

Ми сповзаєм донизу.

Щоб хаос порядком напився.