Мамин сонях

Малювала мама сонях

Відлітала мама в сни

На її розгорнутих долонях

Квіти спочивали до весни.

Вітерець торкавсь її волосся

Промінь сонця грався у очах

Біля ніг гойдалося колосся

Зорі їй світили по ночах

Син як янгол весело сміявся

В неї на руках він виростав

Погляд ніби той що й був зостався

Тільки смуток з нього проростав

Смуток той високий ніби сонях

Смуток той глибокий океан

В мами на тепер старих долонях

Замість лінії слід життєвих ран

Соняхи гойдаються на полі

Соняхи живуть на полотні

Ніби промінь сонця в темнім домі

Мамин сонях висить на стіні