повінь, що прийшла по імена
500241
це повінь що прийшла по імена
по наші полохливі імена
відірвані від святців імена
заникані під ковдри
від неї буде світом йти луна
далека і приречена луна
нікому не підзвітна і страшна
зациклена на повню
у тебе попід іклами свербить
мале щеня тобі ще жить і жить
але гуде під вікнами — скажи —
неначе в пісні
неначе хтось наказує: дивись!
і ти — ще вчора тихший од трави
кричиш вітрам і грозам: йду на ви!
страшний і грізний
не до добра – ой-вей! – не до добра
оця смішна беззуба дітвора
що довго забувала своїх пра-
зійшлась докупи
молитва розквітає у прокльон
туману пошматований вельон
і діти зачинають в унісон
пісні спокути
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯