Глава 2. Соня

Моє ім'я Вірджинія Салем, я дочка графа Берлоуза та покоївки Марлени. Батько не дав мені своєї фамілії, нагородив фамілією бабці до заміжжя. 25 років тому мою мати продали в маєток Берлоуз прислуговувати. Проте мій батько славився таємними зв'язками з прислугою. Зазвичай жінки, які після ґвалтування вагітніли, їх виганяли з маєтку, а надалі доля тих бранок не була відомою.Проте моїй матері пощастило, батько мав до неї якість почуття, тому своє дитинство я провела з нею серед прислуги старої матінки графа.Він відправив мати до неї, і навіть приїжджав та проводив зі мною час.Поки не одружився та його рідні доньки не стали для нього важливішими. Я не знаю чи кохав він свою дружину, та і не мало для мене це великого значення.Єдине що я знаю, це кривди, які він заподіяв моїй матері. І я йому ніколи цього не пробачу.

Маленькою я цього не розуміла, сумувала за батьком. Стара відьма постійно кричала на мене та на мати, не знаю чи вона знала правду. Можливо здогадалась, тому що чим, я ставала старшою, тим більше на нього ставала схожою.З матір'ю ріднив лише натяк на колір шкіри та волосся. Проте стара відьма через свою сліпоту хотіла, щоб хтось читав для неї книги, і найняла для мене вчителів. Мати раділа, що я окрім миття підлоги та слідкуванням за нічним горщиком старої, навчаюсь. А ось я спочатку не розуміла на хіба воно мені, а коли мати пояснила, я задумалась. Вона читати не навчана, і грамоті також. Лише особистих гувернанток навчали подібному, але для старої пані яка не хотіла більше наймати прислуги мене було достатньо.

Мати мріяла, щоб я стала частиною дворянської знаті. Але більше вона мріяла про моє заміжжя. Тому я вчилась, читала та грала на фортепіано, вишивала дурні хустинки. Разом з книгами для бабці, я читала і те, що мені подобалось, хоча для цього ночами пробилась в її бібліотеку. Я читала Джованні Боккаччо, його сороміцьку сатиричну збірку “Декамерон” та багато подібних книг. Це було нормально, кожна молода дівчина цікавиться коханням та його проявами в літературі, мріяла про нього. На той час мені здавалось, що саме це мені потрібно. Але чим ставала старше, тим більше я розуміла, що хочу іншого. Я хочу, щоб мій голос почули, щоб мою думку поважали, я хочу, щоб жінки мали більше прав, а білі перестали гнобити темношкірих. Коли сестри захворіли, та померли, а батько був не в змозі зачати дітей через вік, чи то через проблеми дружини, він згадав про моє існування.Хоча періодично після того, як мені виповнилось 18, я ходила на бали, які він влаштовував. Стояла в стороні без права брати участь в танцях чи інших забавах.Тоді я не розуміла, що навіть в тих обставинах він шукав для мене чоловіка. Представляв своєю племінницею. Я почувалась жахливо, як лялька в вітрині, як дивинка цирку виродків і це дико обурювало. Після смерті бабці мені не було місця. Не було чим себе зайняти. Її будинок став склепом, за яким мати мусила дивитись, поки дім не дістанеться одній з доньок. А коли я стала єдиною спадкоємицею та батьковим трофеєм для видання.Мати стала моєю покоївкою. Це була жорстока умова його дружини, яка мене і мати ненавиділа, і це було взаємним. Проте і слуги не дуже хотіли зі мною мати справу. Хоча їм я нічого поганого не зробила. Як виявилось на моє щастя, і нещастя батька ніхто з чоловіків не хотів брати мене заміж, навіть під шаром пудри, щоб бути білою, моє волосся видавало мене. Ніхто з тих багатих бовдурів не хотів псувати свою дворянську кров з дочкою рабині.

Знатні дами шептались, цькували та насміхались що я народжу темношкіру дитину. Краще б батько зробив спадкоємцем якихось племінників казала його дружина, навіть, коли я була поруч..

Благо природа цих пліток лише роздмухувала вогонь в мені. Я робила те, чого від мене не очікували. Почала вчитись махати шаблею, кататись на конях, писати вірші інтимного характеру. Я доводила батька до сказу своєю поведінкою, а цієї ночі його терпець урвався. Цієї ночі я співала і співала так, що всі були зачаровані, не зважаючи на заздрість та відразу. Він міг мене стягнути за патли зі сцени, міг вдарити, осоромити, проте не став. І я вирішила напитись…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.