Глава 3. Енджел

— Трясця, я зіпсував сорочку цього блазня. — Я видихнув, намагаючись застібнути на собі його штани. Мій одяг був не годний для виходу у світ, та й за модою не підходив. Але якщо настільки химерні кольори папуги дійсно зараз в моді, то, мабуть, варто поспати ще кілька десятиліть. Але голос, той голос мене манив. Я повинен дізнатись, хто вона?

Я вирвав з капелюшка дівчини стрічку, та вклав своє відроше волосся в тугий хвіст. Я виглядав як безхатько, а не як витончений граф. Хоча я і був безхатько. В моєму маєтку жили інші люди, у них зараз якийсь прийом.

— Що ж обійдусь без сорочки, — вийшов зі склепа, і присвиснув, а прийом з масками. Чому ж ці двоє були без них? Прийшлось приманити ще одну загублену душу. Я приспав його ударом по голові, та забрав його маску лиса. Ідеально щоб закрити лице. Хоча з моїм торсом, навіть небрите лице здасться красивим.

Свій маєток я не взнавав, навіть при світлі місяця та гірлянд він здавався дивовижним, на стінах вились живі квіти, в саду грала музика та стояли шведські столи з різними стравами та закусками. Фортепіано стояло на невисокому постаменті, смаглява дівчина грала та підспівувала здається на французькому.

…Намалюй мій портрет

Я буду твоєю оголеною музою…

Розібрав я частину пісні.Та почав пробиратись серед натовпу. Тепер я бачив її краще. Вона прекрасна, її шкіра блищала золотом у світлі гірлянд, волосся було темне, як ніч та завивалось, а біла сукня підкреслювала екзотичну засмагу.

Проте довго милуватись не довелось, я почув, як якісь курви перешіптуються.

Вискочка…покруч… лярва.

Часи змінились, а люди ні. Мені особисто не важливо було, ким була дівчина, чи заслуговувала вона цих брудних нарікань, чи ні. Одне я знав точно, я хотів її. Хотів чути цей чарівний оперний голос, хотів, щоб вона вечорами грала для мене свою музику. Я мав нею володіти, але спочатку зачарувати.

Дівчина закінчила грати, вклонилась, та пішла до фуршетного столу, я пішов за нею.

— Усміхнись зараз вилетить пташка, — щось блимнуло в мене в очах, і чоловік зі своєю коробкою перемістився далі. Він що хотів всіх тут осліпити? Я заблимав очима, та стримався, щоб не гримнути на нього.

Дівчина ж ніяк не відреагувала на світло, вона просто усміхнулась позуючи з бокалом вина.

Навіщо вони це робили? Мене спантеличила ця шайтан машина. Цікаво що ще змінилось у світі? Можливо я не єдиний вампір?

— Можна, попіклуватись про вас? — ввічливо спитав я, підхоплюючи пляшку, щоб підлити вина.

Дівчина не очікувала такого, але кивнула. Я поцікавився, якою мовою краще до неї звертатись, на щастя вона знала англійську. Бо француз, я так собі, вивчив пару чергових фраз для злягання та й все. Моєю ж рідною мовою була фінська, але я не спілкувався з нею с тих пір, як моя сім'я покинула країну та оселилась на просторах Англії.

— Дозвольте представитись, — сказав я офіційним тоном, але з чортинкою в голосі, та очах. Бо я був такий, вся ця серйозність та манірність перетиналася з моєю більш веселою стороною. Я був ще молодий, хоч за плечами мав не один десяток літ. — Енджел… — повним титулом я не став називатись.

Її тонка брова піднялась в гору.

— Енджел і все? — вона наче була здивована, та я чув про що вона думає, я міг проникати в голову, хоча зараз витрачати на це сили я не хотів, тому поверхнево вивчав її розгубленість.

— Не бачу сенсу в цих пафосних титулах. — відмахнувся я.

— А вони у вас є? — її дзвінкий смішок, ці великі карі очі, вони насміхались.

Проте я не став відповідати на її провокацію.

— Ви не назвали своє ім'я…

Нас перервали, як тільки вона набрала повітря, щоб сказати.

— Вірджинія… — Дівчина обернулась на голос. Та стрималась, щоб не закотити очі. До нас направлявся чоловік років 50.

— Тату, — відповіла вона. Чоловік забрав в неї бокал і щось почав лепетати на французькому. Дівчина винувато на мене подивилась, а її батько навіть не звернув на мене увагу.

Я про себе брудно вилаявся, та припіднімаючи маску випив її бокал вина.

— Казала мама вчи французьку, а не тільки сороміцькі віршики конюха. — Я задумався. — Вірджинія…

Я трохи покрутився, так сяк, а потім послідував за серцебиттям дівчини. Вона плакала в саду, а біля неї сиділа стара покоївка.

— Доню… жінка була люб'язна, і чимось схожа на дівчини, проте її шкіра була темніше.

“ — Значить ось, хто володіє моїм маєтком, старий хрін та ця дівчина.”

Я причаївся в темноті та став слухати з далека.

— Батько знайшов тобі чоловіка, звісно він злиться, що ти співаєш такі пісні. Доню, я життя поклала, щоб ти була розумницею, щоб цей… щоб батько тебе прийняв.

Я ледь розбирав, що вони говорять.

— Не хочу я заміж…— Дівчина різко піднялась, стара жінка відсторонилась.

— Мамо я не хочу заміж за того, кого не кохаю…Краще б батько ще кілька десятків років не звертав на мене увагу, померла б в якомусь монастирі.

— Доню не кажи так… Ти ж пам'ятаєш, як я сюди потрапила, як страждала. Я не хотіла для тебе такої долі.

— А це не те саме? Батько продає мене, як кобилу, щоб я прислуговувала якомусь йолопу.

— Бути рабинею і бути дружиною не одне й те саме. — відповіла мати. Така поведінка країла серце. Берегла ця жінка в собі щось темне. Можливо бранку забрали від коханого, чи просто з рідного дому. Мене це ніяк не стосувалось, але те, що мою музу хочуть одружити мене не влаштовувало також.

“ — Не бійся, кралю, твоя доля пророкує бути цікавіша ніж розсувати ноги перед якимось йолопом, як ти виразилась.”

Мені потрібно було дізнатись, хто той “щасливчик”, якого я маю вбити. Чи краще вбити цього старого та заявити права на маєток? Стільки варіантів. Десь далеко в душі совість ледь шептала на вушко, що можна піти по шляху меншої крові.Але хіба я хотів слухати? Я знаходився в ейфорії від крові, від свого пробудження і хотів найшвидше розв'язати ці питання. Пізніше досвід навчить бути більш обачним, хитрішим, та розраховувати шахову партію наперед. Враховувати перспективу всіх фігур.

Я покинув дівча та її мати, і пробався до стариганя в покої, на щастя його там не було. Я поцупив ножиці та лезо, щоб привести себе в порядок. Все що я обрізав та зголював перетворювалось на попіл. Я повернувся до склепу, де зустрів світанок. А на ранок вирішив розібратись з банком.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.