Глава 6. Соня

Кілька днів дівчині не снилось снів. А вона вже скучила за тим дивним чоловіком. Тільки він надавав її життю сенсу. З'явився мов привид і так само розвіявся.

— Енджел. — Вірджинії хотілось відчути його невловний дотик. Вона фантазувала і уявляла його таким, яким би хотіла бачити свою ідеальну пару. Іноді мовчазним слухачем її віршів, іноді пристрасним коханцем. Іноді тим, хто скаже що все в неї буде впорядку. Ніхто її не посміє скривдити.

Вона пішла поговорити з батьком про шлюб чи не спозаранку. Навіть бувши ще кволою, піднялась в його кабінет.

— Я не вийду заміж за Сантьяго! — закричала вона перериваючи важливу бесіду з камердинером.

Батько вказав тому вийти, і залишити їх на одинці.

— Хіба така поведінка гідна знатної леді? — спитав батько, а зуби наскакували одне на одного. Вона виводила його не перший день, і терпіння дворянина мало свою межу. Ні одна жінка не буде ним командувати.Навіть дружина знала коли закрити рота, хоча намагалась маніпулювати. Вірджинія взагалі відчувала себе чи не безсмертною заявлялась до батька, забуваючи своє місце. Маленька, невдячна вискочка.

— Мені все одно, я не вийду. Ти не мав права вирішувати за мене.

— Мав, і навіть консумувати ваш союз, поки ти була непритомна і піддатлива. Якби того потребувала угода. — грізно відповів він. Від чого дівчини стало дурно, і вона хотіла вивернути на батька вранішню каву що стояла грудкою в шлунку. Більше в її шлунку не було нічого. На щастя.

— Ти це не серйозно. Невже ти настільки мене не ціниш? — її питання відповіді не потребувало. Вона бачила все в його очах.Вона лише вигідна угода, трофей який можна перепродувати.

— Слухай сюди, дитинко, — скрізь зуби сказав батько, обнімаючи доньку ціпком за спину. — Ти добре мені нерви потріпала. Твої ігри закінчились. Або ти будеш поводитися як зразкова панянка. Або чоловік замкне тебе в якійсь коморі. Це у твоїх інтересах. Сім'я Маорі, а точніше Рейган тримає найбільший банк. І це чудо, що він згодився взяти тебе в сім'ю. Більше ніхто не посміє тебе називати покручем. А з часом, і до кольору шкіри звикнуть. Більш того твою матір, вони теж приймуть. Вона все ще твоя покоївка.

Вірджинія відсторонила ціпок батька.

— Ти божевільний. — Вона не хотіла цього розуміти.Невже нікого не цікавила її думка.В неї не було підтримки. Не хотіла нікому, нічого доводити статусним шлюбом — Ти не хочеш мене чути. Та насрати мені на їх статки, і твій статус. Я просто хочу мати волю і вирішувати сама за себе. — Вірджинія не надіялась на розуміння, але таким вона батька ще не бачила.

— Він пошкодує, ви всі пошкодуєте, — пригрозила вона, і отримала ціпком по спині, аж звалилася на коліна. Вперше батько її вдарив. До цього були лиш погрози та бризкання слиною.

Сльози покотились з очей дівчини, але вона через біль змусила піднятись своє слабке тіло.

— Тварина! — прокричала вона кинулась до дверей. Дівчина ледве ступала, але не торкалась спини, щоб прислуга не бачила її ганьби. Проте стіни мали вуха.

— Доню. — мати виникнула наче примара з стіни чи підлоги. — Навіщо ти гнівиш батька? Гарний ж хлопець, а головне молодий. — вона спробувала підхопити її під лікоть, проте Вірджинія вперто відсторонилась.

— Я тобі дивуюсь, мамо. Ти так легко змирилась з тим, що відбувається. Стелешся перед цим козлом. Не треба мені від них нічого. Я втечу, і тобі раджу тікати.

Вірджинія була настроєна рішуче. Проте мати майже впала до колін і почала в сльозах благати одуматись і дати чоловіку шанс. Вона пообіцяла що, якщо доні не сподобається, вони втечуть обов'язково. Місяць лише місяць., щоб закохатись.

— Але якщо він посміє мене торкнутись без згоди…

Вона не договорила. Але мати кивнула. В неї не було вибору. Хоч якось заспокоїти своє дитя. Звісно в неї боліло серце за донечку. Але вона була рабиня, в неї немає прав, що мала її дитина.

Вірджинія не уявляла як їй було важко. Але покоївка розуміла доньку. І жалкувала що не може їй дати ту свободу, яку та заслуговує. Шлюб був чи не єдиний кращий варіант. І закріпиться в спадщині, і стане панянкою по праву. Бог врятував її від тої хвороби. Та жінка не знала, що не бог — диявол.

Її донечка суджена вампіру, його примха, добре що не дізнається. Недовго їй залишилось. Мати сама хворіла і трималась до останнього. Не показуючи, що якась зараза її знищує зсередини. Що кашляє вона кров'ю вночі. В таємниці жінка випросила у лікаря якусь мікстуру. Але та допомагає тимчасово.

До прислуги немає діла нікому. Але їй пощастило що лікар доньки зжалився і вона хоча б знає що буде. Місяць, може два. І надія, що донька одумається, знайде щастя в обіймах чоловіка. Не стане оплакувати нікчемну матінку. Надії помирають останні.

***

Весільна вечірка планувалась на вечір і була досить скромною на швидку руку. Нікого лишнього не запрошували лише родичів, які мали гроші. Весь день Вірджинія була на нервах. І це були не радісні хвилювання, а траур. Вона відмовилась одягнути білу сукню, яку прислав їй чоловік. Натомість одягнула чорну траурну, що мала подібний до весільної фасон та капелюшок з вуаллю. Під якою була зібрана весільна зачіска, єдиний атрибут, який вона не змінювала просто, тому що не було сил, як і червоні троянди з колючками які жінка стискала, щоб цей біль тримав її тверезою та у свідомості.

Коли вона вийшла і плавно йшла до нареченого.Всі світські дами почали себе обдувати віялами та коситись по сторонах. Чоловіки не розуміли що відбувається. Мати ледь не втратила свідомість. Вся жовта преса буде гудіти про чорну весільну сукню. Про прокляття яке дівчина сама на себе наклала. Сантьяго стримував злість що ця сука посміла його ошукати, проявляла неповагу та не слухалась.Звісно його попереджали про норов цієї кобилки.Але не таких ламали. Вночі вона пізнає весь його гнів.

Рейган запізнився на весілля через проблеми з банком, на щастя він врятував будівлю і важливі активи, пожежа зруйнувала лише одну кімнату де проводять косметичний ремонт, а його посіпаки та бандити вже шукають того самозванця що називав себе графом Блеком. На руці старшого Маорі блищав той самий перстень. Гарна дорога річ гріла душу. Трофей як і статки графа які належали банку.

Після того, як священник узаконив союз, у Вірджинії у якої все ще залишався синець на спині, та біль в душі. Під прицільним поглядом батьків видавила с себе сухе так. Вони поцілувались досить цнотливо. І те для дівчини цей цілунок дався, як удар по спині. Їй хотілось цілувати зовсім інші вуста.

Всі розбрелись до фуршетного столу, а батько грубо вхопив її за руку.

— Негайно переодягнись дурне дівчисько. — Прошипів він хай на вухо, та кивав час від часу мимо шаркаючим туди сюди гостям.

— Хочеш, щоб люди побачили який малюнок на спині ти мені залишив через прозоре мереживо весільної сукні. — випалила вона і з сарказмом додала, — татку.

— Малолітнє стерво. — він її відпустив. — Більше ніяких витівок.

— Ато що, заб'єш до смерті? — поцікавилась вона, та батько промовчав.

До них підійшов Сантьяго, та запросив наречену до танцю.Вірджинія погодилась. Все це нагадувало сюрреалізм на грані безумства.Вона хотіла прокинутись від цього кошмару.

— Я не зробив тобі нічого поганого, навіщо ти мене ганьбиш? — добродушно спитав чоловік. На його весільному сюртуку висів золотий годинник, і виглядав він привабливо. Але не подобався він дівчині.

— Я тебе не кохаю, і взагалі не знаю, — відповіла я.

— Я тебе теж, але я намагаюсь бути ввічливим. — хитро сказав чоловік. — Мій брат, каже кохання приходить з часом.

— І ти в це віриш? — засміялась іронічно вона, не вірячи в щирість ні одного його слова.

— Я вірю в владу…— на цей раз він відповів чесно. А їй хотілось відсторонитись. Вона не розуміла яку владу дасть йому цей шлюб.Можливо якийсь договір з батьком, чи братом. Вона лише розмінна монета. Ні, хоч вона і обіцяла матері, але не вірила, що покохає цього чоловіка, і він її також не покохає. Не було сенсу намагатись.

Підсвідомо вона гукала Енджела, але він не відкликався.Вона не знала де він, не знала, що лікує рани. Він існував лише в її уяві. А вона спала.

З заходом сонця Вірджинія та Сантьяго поїхали до маєтку одним екіпажем, речі дівчини та подарунки с камердинером Маорі та матір'ю дівчині.

***

Горіла свічка, мати розплітала дочці волосся. Вона нічого не казала про день.Не було, що казати. Не було сил сперечатись. Вона лише дала кілька настанов.

— Роби все, що чоловік просить, буть лагідною. Пам'ятай, що для нього це теж вперше.

Вірджинія росміялась.

— Мамо, не верзи дурниць, такі як він по п'яницях обвивають пороги борделів та ігорних клубів. Всі чоловіки однакові. = зло додала дівчина. — Я казала тобі, що не дам торкатись мене.Тому не старайся.

— Так не можна, доню, ти тепер його дружина.

— Яка різниця, батька не сильно цікавило наявність дружини коли він до тебе ходив. Можливо я малою нічого не розуміла, проте спогади не згасли. Як і твої сльози.

— Ти приносиш мені більше болю, — нарешті відповіла їй мати.

На що дівчина замовчала. Вона не помічала раніше, що з мамою, щось не так. І вона ніколи раніше не казала їй про свої почуття.Лише бігала, як квочка, щоб догодити. Насправді мати була тою ширмою, яка захищала дівчину весь цей час.

— Поговори з Сантьяго, але не змушуй його довго чекати. — Попередила жінка.Вірджинія мовчала, і тільки коли мати пішла кинула в слід.

— Мамо, пробач що тебе кривджу…

Жінка лише посміхнулась витираючи сльози.

Через кілька хвилин блаженної тиші ввалився чоловік. Він був трохи п'яний і його явно це веселило. Вірджинія витерла сльози та стрепенулась. У своїй нічній сорочці, вона відчувала себе незахищено та розгублено.

— А ось моя люба дружина, — пролепетав п'яний голос, та прийнявся знімати з себе одяг. Виходило в нього це недолуго, тому що його хитало зі сторони в сторону. Дівчина надіялась, що він впаде на постіль мертвим вантажем.

І дійсно, він впав. Щось там бормотав про покарання, але скоро заснув. Деякий час вона боялась поворухнутись, хоча частина її тіла затерпла від ваги чоловічої руки.

Дівчина акуратно випірнула та прилягла поруч. Вона втомилась, хоча сон взяв не зразу.

“ — Я вже поруч, я прийду до тебе. — лунав знайомий голос. Дівчина знаходилась в лабіринті.Були якісь масові гуляння в масках. Промайнула маска лиса.

— Енджеле. — вона його чула та не бачила. Вона бігала лабіринтом та не могла знайти. Темрява зжирала лабіринт не даючи вороття, а на руках порізи від шипів троянд”

***

Вона прокинулась від того, що відчувала щось важке і холод. Сантьяго задер її сорочку і навалився зверху.

— Шо ти …— не встигла вона нічого відповісти як його брудний рот від якого несло перегаром впився в її, а руки стискали її груди.

Соня почала пручатись, стискала ноги, які він намагався розсунути.

— Не пручайся, крихітко, ти моя дружина.

— Почекай. — він на мить зупинився, хоча його руки продовжували гуляти по тілу, брудно жмакати, наче вона якась хвойда.

— Будь ласка, не треба. — просила вона, — Не сьогодні.

— Он як ти заговорила, — вона спробувала його відсунути, але він заломив її руки.

— Коли захочу, тоді буду трахати. Тому або ти закриєш рот і отримуєш задоволення, або я тобі так вмажу, що ти втратиш свідомість. — Пригрозив він.

— Я не твій татко, терпіти твої театри не буду.

Вона мовчати не стала, а заволала що духу про порятунок та ґвалтування.

Він вмазав рукою в живіт, не хотів псувати гарне личко.А слідом поки вона намагалась оговтатись від болю ввійшов. Дівчина закричала від болі, та жаху та приниження, він закривав рота, вона намагалась його вкусити.

На крики прибігла мати дівчини.Намагалась скинути чоловіка з неї. він вдарив свекруху ліктем, і та повалилась додолу. Вірджинія схопила металічний графін з водою та врізала по тім'ячку чоловіку.

На паніку зібралась прислуга.

— Ах ти ж, стерво. — він зло подивився на дружину. — виведіть цю жінку, та викиньте на вулицю, — вказав він на мати Вірджинії — вона тут більше не працює. — А цю кобилицю пришвартуйте в стайні. — Вказав він на дружину.

— Не вмієш себе поводити, жінко, будеш ночувати на сіні з конями.

Сказати що Вірджинія була шокована, це не сказати нічого. Вона думала, що все в її руках.Але бачила що слуги навіть не намагались прирікатись.Їм взагалі було без різниці які накази відає господар.Мати тут же підхопили і намагались вивести.

— Стійте. — Вірджинія спала на коліна. — Не виганяй її, я більше не буду.Вибач мені, вибач я буду тебе слухатись. Я готова спати в стайні, але не виганяй мою маму. Роби зі мною що завгодно, але не виганяй її, будь ласка.

Чоловік блаженно усміхнувся. Але не квапився приймати рішення.

Жіноча емансипація була йому противна.І він користувався можливістю знищити її зачатки.Тому всі жінки, які працювали на сім'ю Маорі буди залякані та зазнавали принижень. Звісно ні одна з них не вступиться за господарку чи її мати. Навіщо це їм?Навіть якщо на це було боляче дивитись, вони краще будуть тихими свідками чим учасниками цієї несправедливості. До того ж дівчина дійсно сама вина. Сперечатись з чоловіками гниле діло.

— В перший та в останній раз. — Він торкнувся крові на голові. — Будеш робити все що я скажу, працювати з прислугою на кухні, розтуляти ноги коли, і де я захочу. — Він хижо усміхнувся, ця лярва заплатить за свій вчинок своїм тілом. Вона не уявляє, які приниження він готував для неї. Він навіть був радий що вона надала йому приводу для тортур.

Причина одруження була проста. Рейган знав, як його брат мордував попередню. наречену, та сконала. А тут такий діамант на долю його придурка випав.Старший прослідкує, щоб той не переборщив і жінка витримала хоча б до народження нащадка. Сам Рейган не мав дітей. Почварам накшталт його виші сили їх не дали, хоч скільки жінок він не мав. Надія була на придуркуватого брата покруча.

Ця дитина мала стати початком нової династії Маорі, а зі статусом Берлоуз та приданим Вірджинії, яке вже оформили і єдина проблема, щоб відкинувся її батько і угода в кишені.

— Добре, — відповіла вона, і зі слізьми глянула на мати.

— Запріть стару в її кімнаті, — сказав цинічно чоловік. Вірджинія стиснула зуби. Але це було краще чим мати буде змучена спати на вулиці чи взагалі куди вона дінеться.Батько її назад прийме? Треба написати йому листа.Проте вона розуміла що спалила всі мости і він не стане слухати її благань. Вона сама спалила всі мости. Пробудила темні сутності цих почвар, але і вони пробудили темну сутність в ній.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.