Глава 4. Соня

Я спала погано, мене мучила лихоманка. Зазвичай я не була хворобливою дитиною. В тих умовах, що я виросла могло бути гірше. Доля мене випробовувала.

Батько хотів познайомити мене з моїм майбутнім чоловіком, а я злягла, не плануючи подібного. Всі були налякані, говорили про прокляття графа. А я не боялась смерті. Можливо це був єдиний вихід. Сама я б не наважилась обірвати життя навмисно.

Мені ввижалась дівчина з білим волоссям. Вона усміхалась, кружляла поруч зі мною, залицялась, та не торкалась мене. Хоча цей сон мені подобався, і я хотіла в ньому залишитись.

Я не знала що за вікном за мною спостерігають, і не знала, що це робить той, хто наливав мені вино на маскараді.

— Енджел, — чомусь це ім'я ввижалось мені під вуаллю лихоманки. Я смакувала його, як нектар. Я не вірила в бога, не молилась йому, так чому ж до мене вві сні приходить янгол?

Батько с кимось спілкувався біля мого смертного одра.

— Ця мікстура поставить вашу доньку на ноги. — цей голос видався знайомим. Проте я могла просто марити.

— А може хай відкине коні? — почула я шепіт його дружини. Батько зле шикнув на неї. Вона пирхала сама не гірше коняки. Хоча коні мали більше благородства ніж графиня Берлоуз.

В мій рот проникло щось металічне та солене, воно мало посмак наче зацвілий компот, точніше як пліснява з нього.

— Хай відпочиває, завтра їй стане краще.

“Мені снилась галявина, як я гріюсь на сонці, поруч якісь хлопці грають в дивну гру, біля дерева чорнява дівчина малює, а я чую голос незнайомця.

— Енджел.

— Хто ти, хто всі ці люди?Хто та пані з білим волоссям?

Але він мовчить та посміхаються, його чорняве волосся переливається на сонці, а бліде обличчя торкається смішинка.

— Які люди? Яка пані? — Я бачу як все розмивається, а ми лише вдвох стоїмо біля старого дуба від нього видніється наша садиба. Нагадує батьків маєток, але якийсь оновлений інший. З нього долинає музика, це звучить гітара, але якась важка, незвичайна. Ці звуки ніби з іншого виміру чи епохи.”

Я не знаю скільки днів я спала, мій сон був наче довгий роман, досить цікавий та ефемерний, як в тих книжках, що я читала. Але прокинулась я оновлена.

Моя хвороба відступила, і я до кінця не відала, що саме відбувалось поки я марила, що з того що я чула було правдою, а що я нафантазувала собі.

— Я вже думав ти не прийдеш до тями, — сказав незнайомець. Я не знала хто це був, і чого його взагалі це хвилювало.

— Не так я бачив, наше знайомство, моя, люба дружино, — чоловік посміхнувся та здав мою руку.

— Дружина? — мій голос застряг в горлі, я закашлялась та намагалась встати, щоб не задихнутись від слів та стихлого в грудях повітря.

Я лише могла надіятись, що це дурний жарт. Можливо цей молодик лише лікар, чи його аспірант, з дурним гумором в додачу.

— Твій батько та лікар запевнили мене, що ти одужаєш скоро, тому я підписав шлюбний контракт.

— Але ж я нічого не підписувала,— мені стало погано, всередині закипав гнів. Якого дідька відбувається, як мене могли одружити без моєї згоди? Я була ні хріна не згодна.

— Не переймайся, Вірджиніє. Твій батько, як твій законний опікун все підписав. Ти маєш бути йому вдячна за подібну турботу.

О, я була “вдячна” до глибини пекельного виру, що був готовий поглинути не тільки опалі душі, а всіх причетних до цієї авантюри. В першу чергу я вирву кадик жониху, а потім викину з вікна батька разом з його дурепою дружиною.

Як він міг говорити це так легко? Я жадала вчепитись кігтями в його брудну пащеку.

— Надіюсь завтра ти будеш в стані одягнути весільну сукню. Виглядаєш набагато краще. — сказав він наче, я йому чимось зобов'язана.

“- Чорта з два, коли в серпні випаде 3 метрова гора снігу, тільки тоді це падло побачить мене в весільному вбрані”

— До речі, я Сантьяго Маорі. Не випало нагоди познайомитись офіційно, — чоловік був не просто мерзенний у своїй поведінці. Він здається взагалі відчував себе так, наче ми знайомі чи не з дитинства ділимо нічний горщик.

Я зрозуміла, що мій шок не має цензурних епітетів.

В такі моменти рятував тільки мундштук з сигаретами. Я не витримаю цього божевілля і цього конченого їбл*на.

Проте ні батько, ні він не побачить моїх сліз.

Треба зірвати це кляте весілля. Не має значення, що десь там стоїть підпис мого батька. Це все фарс та фальшивка.

А цей самовдоволений вилупок, ще пошкодує. Не ту жінку він обрав в наречені, я не збираюсь коритись. Не збираюсь грати в ці дурні дворянські ігри.

Якби не матінка, я б вже втекла. Тільки б бачили як в далечині майорить моя спідниця, та в саду зростають травою сліди підборів.

Я обмежена в можливостях, але не в фантазії. Я обов'язково щось придумаю. Хай тільки наберусь трохи сил.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.